ПОСТАНОВА ПЕРШОГО ЗАСТУПНИКА ГОЛОВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 27 грудня 2007 року (витяг)

Вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення спеціального обмеження, передбаченого п. «б» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а саме за порушення заборони виконувати роботи на умовах сумісництва, слід ураховувати постанову Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, відповідно до якого сумісництвом вважається виконання працівником крім своєї основної іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.

ПОСТАНОВА
ПЕРШОГО ЗАСТУПНИКА ГОЛОВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
від 27 грудня 2007 року
(витяг)
Богунський районний суд м. Житомира постановою від 24 травня 2007 р. визнав Г. винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення – у порушенні спеціального обмеження, передбаченого п. «б» ч. 1 ст. 5 Закону від 5 жовтня 1995 р. № 356/95 ВР «Про боротьбу з корупцією», – та наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Г. визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної ради, як державний службовець і посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, зловживаючи своїм службовим становищем, порушив спеціальні обмеження, встановлені законом для державних службовців, а саме, виконуючи протягом 2006 р. роботу за сумісництвом, відпрацював викладачем кафедри спортивної медицини державного університету 320 годин замість дозволених для цієї категорії працівників 240 годин робіт за сумісництвом.
Перевіривши матеріали справи, Перший заступник Голови Верховного Суду України дійшов висновку про скасування зазначеної постанови та закриття справи з таких підстав.
За змістом п. «б» ч. 1 ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» та роз’яснень, що містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 13 «Про практику розгляду судами справи про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією» (у редакції під 3 березня 2000 р.) виконанням роботи на умовах сумісництва вважається виконання працівником крім основної ще й іншої оплачуваної роботи незалежно від укладення трудового договору. Не визнається сумісництвом наукова, викладацька та творча діяльність. При з’ясуванні питання, чи є сумісництвом виконувана робота, суди повинні керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій (затверджене наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. № 43, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 р. за № 76; далі – Положення) та доданим до нього Переліком робіт, які не є сумісництвом.
Згідно з п. 3 названого Переліку робіт не вважається сумісництвом педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше як 240 годин на рік. Відповідно до п. 11 Положення висококваліфікованим спеціалістам народного господарства, до яких, як установив суд, належить Г., дозволено за погодженням з керівником державної установи чи організації, де працює спеціаліст, займатися педагогічною діяльністю у вищих навчальних закладах за сумісництвом у робочий час до чотирьох годин на тиждень із збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи.
За таких обставин заняття Г. педагогічною діяльністю за погодженням із керівником державної установи, де він працював, могло визнаватися роботою за сумісництвом лише у випадку, якщо він у робочий час за основним місцем роботи займався нею у вищому навчальному закладі на умовах погодинної оплати праці не більше чотирьох годин на тиждень.
Висновок суду про те, що Г. протягом 2006 р. займався у робочий час педагогічною діяльністю понад установлений п. 11 Положення обсяг, у судовому засіданні нічим не підтверджено.
Так, згідно з даними обліку виконання учбового навантаження викладача Г. протягом 2006 р. він працював 176 годин, що також підтверджено його поясненнями.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що час виконання Г. педагогічної роботи збігався з часом роботи за основним її місцем за весь 2006 р., тобто він займався педагогічною діяльністю у робочий за основним місцем роботи час – 87 годин, що значно менше обсягу роботи, який йому дозволено виконувати згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
На підставі викладеного Перший заступник Голови Верховного Суду України постанову Богунського районного суду м. Житомира від 24 травня 2007 р. скасував і закрив справу у зв’язку з відсутністю в діях Г. складу корупційного правопорушення.

отримати повну версію статті