ПОСТАНОВА ДОНЕЦЬКОГО ОКРУЖНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ від 12 січня 2009 р.

УКРАЇНА
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2009 р.
Постановлена у нарадчій кімнаті о 14 год. 20 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді – Наумової К. Г
При секретарі судового засідання – Даниленко А. В. 
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: А. (м. К. )
до Головного управління юстиції у Д.-й області (м. Д. )
про визнання неправомірними наказу № 414 від 25.06.2002 року, а також дії щодо його виконання та зобов’язання вчинити певні дії за участю сторін: позивач – не з’явився
представник відповідача: Ж. – за дов. № Х від 00.00.0000 року
Ш. – за дов. № Х від 00.00.0000 року

А. (м. К. ) (надалі – Позивач) звернувся до В.-го районного суду м. Д. з позовом до Д.-го обласного управління юстиції (м. Д. ) (надалі – Відповідач) про визнання неправомірними наказу № 414 від 25.06.2002 року, а також дій щодо його виконання та зобов’язання усунути допущені порушення, шляхом скасування спірного наказу та публікування інформації про це в місцевій газеті «З.» і надання відповідної інформації нотаріусам Д.-ої області.
Рішенням В.-го районного суду м. Д. від 08.12.2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Д.-ї області від 19.03.2004 року, у задоволенні скарги було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2007 року рішення В.-го районного суду м. Д. від 08.12.2003 року та ухвалу апеляційного суду Д.-ї області від 19.03.2004 року скасовано. Справа направлена на новий розгляд по суду першої інстанції.
Ухвалою В.-го районного суду м. Д. від 02.06.2008 року адміністративну справу передано на розгляд до Д.-го окружного адміністративного суду у відповідності до вимог п. 2 ст. 18, 22 КАС України.
18.06.2008 року ухвалою Д.-го окружного адміністративного суду справа прийнята до провадження.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. 25 червня 2002 року відповідач прийняв спірний наказ всупереч Закону України «Про нотаріат». Виконання спірного наказу вимагає від нього здійснення функцій посередника підприємницької діяльності, розголошення таємниці нотаріальних дій. До того ж, призупинення нотаріальної діяльності не передбачене законодавством, а саме, ст. 30 Закону України «Про нотаріат». Позивач вважає, що причини для призупинення його діяльності відсутні, оскільки він не порушив жодної вимоги Закону, а накази і інструкції не можуть мати надзаконну силу. В обґрунтування своїх вимог позивач надав експертний висновок фахівців Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого від 19.05.2008 року щодо відповідності вимогам Закону України «Про нотаріат» інституту призупинення нотаріальної діяльності, висновки якого вказують на те, що зупинення приватної нотаріальної діяльності не відповідає вимогам чинного Закону України «Про нотаріат» і не передбачено його нормами в якості санкції за відповідну протиправну поведінку приватного нотаріуса. Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на наступне. Спірний наказ вважає законним та обґрунтованим. Нотаріальна діяльність позивача була призупинена задля усунення порушень чинного законодавства і виконання роботи по внесенню в електронну базу даних Єдиних реєстрів інформації щодо посвідчених довіреностей, заповітів тощо. Але позивач наказ не виконав, продовжував працювати і в подальшому оскаржив його до суду. Наказ винесений відповідно до пп. 35 п. 4 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 36/5 від 30.08.2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 558/4779 від 30.08.2000 року. Відповідач також повідомив, що 05.01.2004 року винесений наказ за № 2-1 про анулювання реєстраційного посвідчення, який винесений на підставі наказу Міністерства юстиції України від
року № 162/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю А.». Рішенням Печерського районного суду м. Києва від
року зазначений наказ визнано правомірним. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.02.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У ході судового розгляду судом встановлено, що згідно наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2007 року № 21/5 Д.-ке обласне управління юстиції було ліквідовано. На його базі створене Головне управління юстиції у Д.-ій області, яке є його правонаступником. Ухвалою Д.-го окружного адміністративного суду від 11.07.2008 року здійснено заміну відповідача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд-
ВСТАНОВИВ:
25 червня 2003 року начальник Д.-го обласного управління юстиції видав наказ № 414 «Про зупинення нотаріальної діяльності А.», яким призупинив нотаріальну діяльність позивача терміном на 3 місяця для укладання договору з філією ДП «Держінформюст» та внесення в комп’ютерну базу даних всієї необхідної інформації щодо посвідчених доручень та заповітів. Згідно цього наказу у позивача також вилучили гербову печатку, штампи, реєстр та бланки нотаріальних документів. Відповідач також вказав, що спірний наказ необхідно довести до відома всіх нотаріусів області.
20 липня 2002 року у суспільно-політичній газеті К. «З.» за № 56 (11474) на другій сторінці К. міським управлінням юстиції опублікована до відома жителів міста і району інформація, що нотаріальна діяльність позивача тимчасово призупинена до 25 вересня 2002 року.
Спірний наказ було винесено у зв’язку з тим, що позивач порушує накази Міністерства юстиції щодо Єдиних реєстрів міністерства юстиції. Позивач відмовлявся реєструвати посвідчені доручення у Єдиному реєстрі доручень, посвідчені заповіти в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ та укласти договір з філією ДП «Держінформюст», чим ускладнив і унеможлив роботу не тільки К.-ї державної нотаріальної контори, а й інших нотаріусів області. Позивачеві неодноразово відповідачем надавався термін для виконання вимог Міністерства юстиції, але позивач не мав наміру усунути порушення. При цьому позивач не вважає свої дії порушенням вимог діючого законодавства.
Позивач не погодився зі спірним наказом та оскаржив його до суду.
23.12.2003 року Міністерство юстиції України своїм наказом № 162/5 анулювало свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю позивача (№ 646 від 14.03.1994 року). На підставі вказаного наказу 05.01.2004 року відповідач наказом № 2-1 здійснив анулювання реєстраційного посвідчення позивача № 1 від 25.04.1994 року.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» (надалі – Закон). Згідно ст. 2 Закону правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України. У відповідності до вимог ст. 5 нотаріус зобов’язаний здійснювати свої професійні обов’язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги. Сприяти громадянам і юридичним особам у здійсненні їх прав, інтересів та обов’язків. Зберігати в таємниці відомості, одержані нотаріусом у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій тощо.
Згідно Закону нотаріуси здійснюють свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, яке видається Міністерством юстиції України. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано у випадках, передбачених ст. 12 Закону.
Ст. 24 Закону передбачено, що приватна нотаріальна діяльність підлягає реєстрації управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
У відповідності до статті 30 Закону зазначено, що приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:
подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;
анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;
коли приватний нотаріус не уклав договір службового страхування чи не вніс страхову заставу для забезпечення відшкодування шкоди, передбачену статтею 28 цього Закону, або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру;
коли приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов’язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;
невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.
У відповідності до статті 33 Закону контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків здійснюється Міністерством юстиції України, управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Контроль за здійсненням приватної нотаріальної діяльності позивача здійснював відповідач.
Аналіз норм Закону України «Про нотаріат» свідчить, що приватна нотаріальна діяльність може бути тільки припинена і лише на підставах, викладених у Законі. Інших засобів впливу на діяльність приватних нотаріусів контролюючим органам, у тому числі шляхом призупинення нотаріальної діяльності, Законом не встановлено.
Міністерство юстиції України діє на підставі Положення, яке затверджене Указом Президента України від 30 грудня 1997 року. На підставі п. 6 Положення воно здійснює свою діяльність безпосередньо та через утворені у встановленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції.
Пп. 24 пункту 4 Положення передбачено, що Міністерство юстиції України організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до ії поліпшення, контролює законність вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами, видає та анулює свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, забезпечує реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, організовує виготовлення та контролює використання спеціальних
бланків нотаріальних документів, веде реєстр свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю, визначає кількість приватних нотаріусів у межах нотаріальних округів, затверджує зразки печаток державних і приватних нотаріусів та умови замовлення на їх виготовлення.
Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції діють на підставі відповідного Положення, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України 30.08.2000 р. № 36/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 серпня 2000 року за № 558/4779. Пп. 35 п. 4 вказаного Положення передбачено, що зазначені управління юстиції і відповідач у тому числі, можуть призупиняти діяльність нотаріусів, готувати обґрунтовані подання на розгляд Мін’юсту України щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Суд не приймає посилання відповідача на приписи вказаного Положення, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 14 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається організація і діяльність органів нотаріату.
З огляду на викладене, відповідач повинен діяти у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органам юстиції Законом у редакції, яка діяла на період спірних правовідносин (винесення спірного наказу), не передбачено такого способу впливу на діяльність приватних нотаріусів, як призупинення їх нотаріальної діяльності.
Вищий адміністративний суд України, який розглядав цю справу у якості касаційної інстанції, своєю ухвалою від 14.11.2007 року визначив, що наведений у ст. 30 Закону перелік підстав для припинення приватної нотаріальної діяльності є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає. Крім того. Законом не передбачено взагалі такого виду припинення приватної нотаріальної діяльності, як тимчасове припинення (призупинення) такої діяльності.
Згідно п. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки Вищого адміністративного суду України і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Відповідно до п. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи наведене, наказ начальника Донецького обласного управління юстиції від 25 червня 2003 року № 414 «Про зупинення нотаріальної діяльності А.» та дії щодо його виконання не можуть вважатися законними, відповідно позовні вимоги про визнання протиправними цього наказу, а також дій щодо його виконання підлягають задоволенню.
Суд також звертає увагу на те, що Законом України «Про нотаріат» та Положенням про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції не передбачені повноваження відповідача щодо самостійного скасування своїх наказів.
У відповідності до п. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі викладеного та враховуючи необхідність повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ начальника Д.-го обласного управління юстиції № 414 від 25.06.2002 року.
Згідно ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Враховуючи те, що спірний наказ був опублікований у суспільно-політичній газеті К.-ни «З.», поновлення порушеного права повивача в такому випадку можливо таким же способом, яким таке право було порушено, тобто шляхом опублікування у суспільно-політичній газеті К.-ни «З.» інформації про скасування наказу № 414 від 25.06.2002 року.
З огляду на зазначене позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача опублікувати інформацію про скасування наказу № 414 від 25.06.2002 року в місцевій газеті «З.» та надання відповідної Інформації нотаріусам Д.-ї області також підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити,
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Д.-го обласного управління юстиції № 414 від 25.06.2002 року «Про зупинення нотаріальної діяльності А.».
Визнати протиправними дії Д.-го обласного управління юстиції щодо виконання наказу начальника Д.-го обласного управління юстиції № 414 від 25.06.2002 року «Про зупинення нотаріальної діяльності А.».
Зобов’язати Головне управління юстиції в Д.-ій області опублікувати інформацію про скасування наказу № 414 від 25.06.2002 року в місцевій газеті «З.» та надати відповідну інформацію нотаріусам Д.-ї області.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь А. витрати по сплаті судового збору у сумі З грн. 40 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Д.-го апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім’я Д.-го апеляційного адміністративного суду через Д.-го окружного адміністративного суду.
Постанову підписано 19 січня 2009 р.
Суддя К. Г. Наумова

отримати повну версію статті