ПОСВІДЧЕННЯ ДОВІРЕНОСТІ ВІД КІЛЬКОХ ОСІБ

Вікторія ГОЛОБОРОДЬКО,
приватний нотаріус
Севастопольського міського нотаріального округу

ПОСВІДЧЕННЯ ДОВІРЕНОСТІ
ВІД КІЛЬКОХ ОСІБ
Актуальним в нотаріальній спільноті останнім часом є обговорення питання: чи можна посвідчити довіреність від кількох осіб? Це питання не залишилося поза увагою і Міністерства юстиції України. Усі нотаріуси України отримали лист Міністерства про необхідність надання інформації щодо практики посвідчення довіреностей від кількох осіб (наявність таких фактів; зміст повноважень (дії, об’єкти); роз’яснення положень законодавства) та практики припинення представництва за такими довіреностями, в тому числі механізм реалізації права на скасування довіреності.
Пропоную провести системне дослідження цього питання.
У частині 3 ст. 244 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) читаємо: «Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі».
Уживається словосполучення «одна особа іншій особі» (у відповідних відмінках). Саме через це словосполучення (вживання слів «одна особа» в однині) і виникло питання, що аналізується. Тобто виникли думки, що довірителем у довіреності може бути лише одна особа і не більше.
Чи справді це так і як слід правильно читати та розуміти положення вказаної статті ЦК України? Щоб дати відповідь на це запитання, звернімося до правил юридичної техніки. Юридична техніка — це система засобів, правил і прийомів підготовки компетентними органами юридичних актів.
Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правозастосовчій діяльності.
Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовчій діяльності — індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів). Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішого викладу думки законодавця (інших суб’єктів правотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структури кожного з них, термінології і мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об’єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів.
Найзагальнішими прийомами і правилами юридичної техніки є:
1) юридична термінологія;
2) юридичні конструкції;
3) форма нормативного акта, прийоми і правила викладу його змісту.
Юридична термінологія — це система юридичних термінів, тобто словесних позначень понять, що використовуються при викладі змісту закону, іншого нормативного акта.
Вона припускає так звану термінологічну уніфікацію: однозначність, загальновизнаність, стабільність і доступність термінів, визначеність і чіткість у викладі нормативно-правового матеріалу, які виключають різне розуміння думки законодавця.
Розрізняють три види термінів у текстах законів:
загальновживані
спеціально-технічні
спеціально-
юридичні

терміни в загальноприйнятому значенні (наприклад, будинок, документ, будівля, природа, довкілля та ін.)
терміни, що мають значення у галузі спеціальних знань — техніки, медицини, економіки, соціології, біології (наприклад, депозит, безробітний, страйк)
терміни, що мають особливе юридичне значення, яким виражається своєрідність того чи іншого правового поняття (наприклад, застава, володіння, переведення боргу, колективний договір)

Слово «один» не є спеціально-технічним чи спеціально-юридичним. Це слово загальновживане, тому вжите в загальноприйнятому значенні. Найбільш поширеним значенням є «числівник, яким позначається кількість чого-небудь». Але чи єдине це значення слова «один» і чи залежить його значення від контексту, в якому воно вживається?
Уважаю за необхідне звернутися до тлумачного словника сучасної української мови («СЛОВНИК.net»):
ОДИН, одного, ч.; ОДНА, однієї і одної, ж.; ОДНО і ОДНЕ, одного, с. (мн. одні, одних), числ. кільк. 1. Назва числа 1 і його цифрового позначення. До одного додати два.// Кількість із
1 одиниці.// у знач. ім. один, одного, ч.; одна, однієї і одної, ж.; одно і одне, одного, с.; мн. одні, одних. Окрема істота або предмет із сукупності подібних. <> Один-два; Один-другий — уживається в називанні неточної, приблизної кількості; декілька. Один на один: а) з ким-небудь на самоті, без свідків; віч-на-віч, сам на сам;
б) без чиєї-небудь участі, допомоги, без чужого втручання. Одним духом: а) відразу, без перерви; б) дуже швидко, вмить. 2. у знач. прикм. Який живе, стоїть і т. ін. самотньо, окремо від інших; одинокий, самотній.// у знач. ім. один, одного, ч. Те саме, що одинак 1, 2. 3. у знач. прикм., з частками тільки, лише і без них. Ніякий інший, крім названого; тільки названий (уживається для вирізнення з ряду інших окремої особи, предмета і т. ін.).// у знач. ім. одно (одне), одного, с. Тільки те (це); єдине. 4. у знач. займ. вказ. Той самий.// Однаковий, тотожний.// у знач. ім. одно (одне), одного, с. Те саме. 5. у знач. прикм. Цілісний, неподільний; єдиний. 6. у знач. прикм. Окремий серед названих, видимих і т. ін. людей, предметів тощо. 7. у знач. прикм. Перший серед названих. <> Один [від] одного, з вищим ступенем прикм. — уживається при зіставленні, порівнянні значної кількості подібних людей, предметів, явищ і т. ін. Одне до одного — вказує на поступове наростання, нагромадження чого-небудь, перев. небажаного, неприємного. 8. у знач. займ. вказ. Саме цей, такий, а не інший (уживається при протиставленні). 9. у знач. займ. неознач. Якийсь, котрийсь. Одного дня. Одного разу. 10. у знач. присл., одно. Весь час; постійно, безперервно.
Ми бачимо, по-перше, що слово «один» має багато значень, а не одне (кількісний вимір); по-друге, що серед цих багатьох значень є й таке, коли слово «один» використовується не як числівник, а як прикметник і означає «окремий серед названих». І саме в цьому значенні використовується слово «один» у словосполученнях «один одному», яке російською мовою перекладається як «друг другу»; «одна людина іншій». Тобто слово «один» (у відповідному роді) застосовується для того, щоб вирізнити певну особу серед інших, а не для того, щоб порахувати цих осіб.
Хочу ще раз наголосити на тому, що слово «один» є загальновживаним. Це означає, що в нормативно-правовому акті (ЦК України) цей термін ужитий у загальноприйнятому для цього контексту значенні. Розуміти, який це контекст і в якому саме значенні, повинна особа, яка має середню освіту і знає загальні положення цивільного права, в тому числі глави 17 ЦК України («Представництво»).
Стаття 237 ЦК України. Поняття та підстави представництва.
1. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Як бачимо, законодавче визначення представництва містить термін «сторони». Теорія цивільного права говорить, що сторонами у правовідношенні є особи (фізичні та юридичні), які виступають на одній або іншій стороні. Тобто термін «сторона» може охоплювати декілька осіб (як фізичних, так і юридичних), які разом складають одну сторону. І це явище (множинність осіб на одній або іншій стороні) в цивільних правовідносинах не рідкість.
То яким же чином пов’язані між собою поняття «представництво» і «довіреність»? Відповідь на це запитання надана в ст. 244 ЦК України.
Стаття 244 ЦК України. Представництво за довіреністю
1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Це означає, що до видачі довіреності у сторін виникло правовідношення (представництво), яке ґрунтується на усному або письмовому договорі. Тобто довіреність є однією із зовнішніх форм виразу відносин представництва між сторонами. До того ж довіреність — це односторонній правочин. Слово «односторонній» є складним і складається з двох слів: «одна сторона» (з можливою множинністю осіб), а не одна особа.
Враховуючи вищевикладене, узагальнимо, в якому контексті і значенні вживається словосполучення «одна особа» в ч. 3 ст. 244 ЦК України:
1) довіреність — це «зовнішній» вираз відносин представництва, які існують між сторонами;
2) за довіреністю здійснюється представництво, яке ґрунтується на усному або письмовому договорі доручення (ч. 1 ст. 244 ЦК України);
3) довіреність — це письмовий документ, який видається поручителем — стороною усного або письмового договору доручення;
4) довіреність — це односторонній, а не одноосібний правочин. Ці пункти складають контекст для розуміння словосполучення «одна особа» в правильному значенні;
5) словосполучення «одна особа» вживається в ч. 3 ст. 244 ЦК України («Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами») у значенні «окрема особа серед названих», щоб вирізнити одну особу (довірителя) від іншої (повіреного), а не в значенні кількості осіб.
Тому стає зовсім незрозумілим: на чому ґрунтується твердження, що посвідчення довіреності від декількох осіб є незаконним?
Згідно із загальними положеннями щодо юридичної сили нормативно-правових актів, які містяться в Конституції України, кодекс є нормативно-правовим актом вищої, ніж закон, юридичної сили. Закони та підзаконні акти деталізують і розкривають положення кодексу і не повинні йому суперечити. Закон України «Про нотаріат» (далі — Закон) був прийнятий 02.09.1993 року, тобто ще до прийняття чинного ЦК України. Але Закон зазнав значних змін, останні з яких унесені нещодавно (остання редакція від 11.06.2009 року). Ці зміни стали, фактично, новою редакцією Закону. Тому можна з упевненістю говорити про те, що положення Закону не суперечать, а розкривають і деталізують зміст ЦК України саме в межах і з особливостями нотаріальної діяльності. Ця деталізація є природною і обов’язковою, адже Закон є спеціальним нормативно-правовим актом. Тому він має (в обов’язковому порядку) містити положення, які б давали змогу реалізувати на практиці положення ЦК України. Саме в цьому і полягає призначення Закону.
Закон містить таке положення:
Стаття 58 Закону України «Про нотаріат». Посвідчення доручень. Припинення дії доручень
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім’я однієї особи або кількох осіб.
У вказаних положеннях використовується слово «доручення» замість слова «довіреність», яке залишилося з редакції Закону, яка існувала до прийняття чинного ЦК України. Як уже було сказано, Закон зазнав значних змін зовсім нещодавно, і, як бачимо, законодавець не вважав за необхідне змінювати редакцію цієї статті (ст. 58) Закону, а саме слова «від імені однієї або кількох осіб» на слова «від імені однієї особи».
Таким чином, законодавець уважає, що чинна редакція ст. 58 Закону повністю відповідає нормам ЦК України.
Ураховуючи викладене, стає ще більш незрозумілим, чому в юридичному середовищі ще залишаються представники, які стверджують, що посвідчення довіреностей від кількох осіб є незаконним.

Вікторія ГОЛОБОРОДЬКО отримати повну версію статті