Порядок відкриття та використання рахунків для ведення депозитних операцій

ОЛЬГА МАНГУШЕВА,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу
Порядок відкриття та використання рахунків для ведення депозитних операцій
Відповідно до ст. 85 Закону України «Про нотаріат» нотаріус у передбачених законодавством випадках приймає від боржника в депозит грошові кошти й цінні папери для передачі їх кредитору. Вчинення цієї нотаріальної дії передбачено також пунктами 277–281 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, та Інструкцією про порядок обліку депозитних операцій у державних нотаріальних конторах та в приватних нотаріусів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2003 р. № 13/5.
Багато питань виникає у нотаріусів при вчиненні цієї нотаріальної дії. Одним з таких є порядок відкриття та використання рахунків для ведення депозитних операцій.
Згідно з Інструкцією про порядок обліку депозитних операцій у державних нотаріальних конторах та в приватних нотаріусів для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит приватного нотаріуса, відкривається окремий поточний рахунок приватного нотаріуса. Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах Державного казначейства відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум.
При відкритті рахунків приватні та державні нотаріуси стикаються з проблемою нерозуміння банком та Державним казначейством поняття «нотаріальний депозит», бо самі нотаріуси звертаються з проханням відкрити «депозитний рахунок», не дуже чітко розрізняючи поняття вчинення нотаріальної дії, пов’язаної з прийняттям у депозит грошових коштів і цінних паперів та відкриттям рахунка для цієї нотаріальної дії. Через непорозуміння банки часто відмовляють у відкритті приватним нотаріусам «депозитних» рахунків.
Згідно зі ст. 1067 Цивільного кодексу України банк зобов’язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Водночас відповідно до ст. 342 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання відкривають банківські рахунки за згодою банків.
З огляду на зазначене, логічним є висновок про те, що в господарських відносинах банк має право відмовити у відкритті рахунка, а в цивільно-правових відносинах банк зобов’язаний відкрити рахунок за заявою особи практично у всіх випадках.
Кількість рахунків, які відкриває особа-резидент, не обмежується, крім випадків, визначених законодавством.
Порядок відкриття банками рахунків та їх види передбачено статтями 6, 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Так, банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх
відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам — інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).
Особи, визначені в п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України на власний вибір, для забезпечення своєї господарської діяльності й власних потреб.
Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України (далі — НБУ). Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом — власником рахунка.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Ольга Мангушева отримати повну версію статті