Полемічні нотатки з приводу перевірок Міністерством юстиції нотаріусів

Ситуація, яка склалася навколо нотаріальної діяльності, викликає одночасно подив і занепокоєння.
Акції протесту нотаріусів Львівської, Житомирської областей, їх вимоги, а також вимоги нотаріусів Дніпропетровської, Запорізької, Харківської областей про перегляд окремих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» свідчать про те, що «Нечисто что-то в Датском королевстве».
Чому сталось так, що один з найбільш заможних і консервативних прошарків юридичної спільноти вдався до крайніх заходів?
Почасти відповідь на це дана в статті «Налоговые тяготы отечественного нотариата» Інни Головенко у № 5 (371) від 1-го лютого 2005 року газети «Юридическая практика»..
На мій погляд, це лише верхівка айсбергу, тоді як коріння конфлікту скриті у глибині.
Як відомо, згідно зі ст. 33 Закону України «Про нотаріат»контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків здійснюється Міністерством юстиції України, управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат», заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса.
На перший погляд, зміст статей 33 та 50 Закону України «Про нотаріат» дещо суперечать одна одній – з однієї сторони, органи державної влади, Міністерство юстиції та підпорядковані йому управління юстиції перевіряють діяльність приватних нотаріусів, які цим органам не підпорядковані; з іншої сторони – всі дії нотаріусів можуть бути оскаржені до суду.
Але так здається лише на перший погляд.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, лише в суді можна визнати недійсним правочин, який було посвідчено нотаріусом. На практиці органи державної влади (Міністерство юстиції та управління юстиції) намагаються ставити під сумнів законність вчинених нотаріусами дій. З цього приводу видані Правила здійснення перевірки законності виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.09.2004 № 105/5 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2004 р. за № 1149/9748.
За наслідками такої перевірки приватного нотаріуса можуть навіть позбавити свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Ось перша неузгодженість із законом – жодного судового рішення, навіть судової справи про визнання незаконною вчиненої нотаріальної дії може не бути взагалі, а за наслідками відомчої перевірки ці нотаріальні дії можуть бути визнані незаконними.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат» довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються лише на письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться у їх провадженні.
Така вимога закону є гарантією таємниці нотаріальних дій.
Проте органи державної влади, Міністерство юстиції та управління юстиції на підставі згаданих Правил почасти вимагають нотаріальні справи зі всіма документами, і навіть зобов’язують нотаріусів представити їх ксерокопії.
Ось і друга неузгодженість із законом.
Згідно ст. 2 Закону України «Про нотаріат» правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України. Відповідно до ч. 1 ст. 39 цього ж Закону порядок вчинення нотаріальних дій… встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Виникає питання, які саме акти є законодавчими актами України, які акти є актами законодавства України, і чи тотожні ці поняття.
Свого часу термін «законодавство» був розтлумачений у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна «законодавство») від 9 липня 1998 року за № 12-рп/98.
Відповідно до цього рішення термін «законодавство»… треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Оскільки Конституційний Суд України не надавав тлумачення терміну «законодавство» стосовно Закону України «Про нотаріат», то на наш погляд, вказане визначення треба застосовувати за аналогією права і у всіх інших випадках.
З цього випливає, що Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не охоплюється терміном «законодавство».
Почасти це підтверджується і вказаними вище Правилами, в п. 1 яких зазначено, що

Андрій ЗАБРОДСЬКИЙ отримати повну версію статті