ПОДІЛ СПАДЩИНИ МІЖ СПАДКОЄМЦЯМИ

СЕРГІЙ ГРИШКО,
приватний нотаріус Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області
ПОДІЛ СПАДЩИНИ МІЖ СПАДКОЄМЦЯМИ
Спадкування є досить поширеною підставою набуття кількома особами права власності на майно. Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття (незалежно від часу прийняття спадщини), то якщо спадкують кілька спадкоємців, спадщина належить їм всім саме з цього часу. Оскільки належність будь-якого майна можлива лише на основі певного права, а при спадкуванні відбувається правонаступництво, виходить, що спадщина належить спадкоємцям на праві власності. Отже, вони є співвласниками.
Звичайно, що в цьому разі особи, які стають співвласниками, не мають впливу на визначення свого кола, адже це залежить від волі заповідача або від приписів закону про черговість спадкування. Але чужі люди, стаючи співвласниками, не завжди можуть порозумітися і досягти згоди з приводу здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном. Усе-таки зазвичай для набуття спільної власності особи свідомо роблять свій вибір, знаючи про характер кожного майбутнього співвласника (наприклад, при спорудженні спільного будинку, при укладенні договору про спільну діяльність тощо). При спадкуванні виходить інакше: спадкоємці змушені отримати спільні права на майно, але здійснювати їх не завжди легко. Не слід забувати й про те, що поряд з активами спадкуються і пасиви, а це означає, що спадкоємці мають дійти згоди щодо порядку погашення заборгованості спадкодавця. І це часто підсилює якщо не ворожнечу, то напруженість стосунків. Тому найкращим виходом із цієї ситуації є поділ спадщини, що приведе до набуття права власності на конкретне майно кожним зі спадкоємців. Таким чином, з уникненням спільної власності можна запобігти багатьом проблемам.
Стаття 1278 ЦК України надто стисло регулює поділ спадщини між спадкоємцями. Крім цієї статті, так чи інакше питання поділу торкається й статей 1279 та 1280 ЦК України. Утім, регулювання поділу міститься також у книзі третій ЦК України, де надається загальне регулювання поділу майна, що є у спільній частковій власності (ст. 367 ЦК України), та виділу частки з майна, що є у спільній частковій власності (ст. 364 ЦК України). Зазначені статті співвідносяться зі ст. 1278 ЦК України як загальні та спеціальна.
Так, якщо стаття має назву «Поділ спадщини між спадкоємцями», то частина перша цієї статті аж ніяк не стосується поділу, а встановлює принцип рівності часток спадкоємців, якщо не мав місце інший поділ часток у заповіті. Фактично це не тільки не має відношення до поділу, а й повторює ч. 1 ст. 1267 ЦК України щодо часток у спадщині спадкоємців за законом та загальні засади свободи заповіту, що містяться у главі 85 ЦК України.
Питанню ж поділу, власне кажучи, у ст. 1278 взагалі не приділяється увага, адже в другій її частині зазначається про право кожного зі спадкоємців на виділ його частки в натурі. Між тим виділ стосується кожного з них, унаслідок чого у спадкоємця, який виявив бажання на виділ його частки в натурі, виникає право приватної власності на окреме майно зі складу спадщини. Решта ж спадкоємців можуть залишатися співвласниками успадкованого майна. Поділ же припиняє право спільної власності взагалі. Крім того, у ст. 1280 ЦК України вживається ще один термін, «перерозподіл спадщини», але перерозподіл можливий лише після розподілу. Очевидно, у контексті цієї статті розподіл спадщини є наслідком її поділу.

СЕРГІЙ ГРИШКО отримати повну версію статті