ПОДАТКОВА ЗАСТАВА ПРИ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

ВІКТОРІЯ ГОЛОБОРОДЬКО,
приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу, кандидат юридичних наук
ПОДАТКОВА ЗАСТАВА ПРИ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Відповідно до п. 93 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі — Порядок № 703), нотаріус під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав встановлює наявність (відсутність) записів про обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно в тому числі й у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Коли нотаріус здійснює це відносно відчужувача, усе більш менш зрозуміло: якщо наявна податкова застава на конкретне майно (яке є предметом договору) або «на все майно», договір посвідчувати не можна без згоди відповідного органу.
Але згідно з зазначеною нормою перевірку наявності податкової застави потрібно здійснювати і при реєстрації права власності за набувачем. І ось тут виникає запитання: які мають бути наслідки, якщо така застава наявна?
І. Розглянемо спочатку випадок, коли податкова застава накладена на конкретне нерухоме майно. При цьому, звісно, це не майно, що є предметом посвідченого договору, на підставі якого здійснюється реєстрація права за набувачем.
Перше, що спадає на думку, — це перенесення цього обтяження в спеціальний розділ. Однак це неправильно!
Згідно з п. 94 Порядку № 703 в разі наявності записів про обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та/або Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державний реєстратор переносить відповідні записи до розділу Державного реєстру прав, відкритого на об’єкт нерухомого майна (далі — ДРРП). Але, по-перше, це положення є загальним, по-друге, — в ньому йдеться лише про перенесення записів до вже відкритого розділу. Тобто записів, за якими можна ідентифікувати об’єкт нерухомого майна, на який ми відкрили розділ, і які стосуються конкретно цього об’єкта.

Вікторія ГОЛОБОРОДЬКО отримати повну версію статті