Питання тарифу в діяльності нотаріусів України

МИРОСЛАВА ДЯКОВИЧ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Франка
Питання тарифу в діяльності нотаріусів України
Все нове пробиває собі дорогу поступово, з максимальним терпінням і чималими зусиллями. Зрозуміло, що йтиметься про інститут приватного нотаріату в Україні. На сьогоднішній день ми вже можемо стверджувати, що приватний нотаріат в Україні відбувся, про що красномовно свідчить та кількість нотаріусів, яка практикує у приватному нотаріаті та станом на травень 2011 року становить 5 448 нотаріусів .
Поряд з приватними в Україні працюють і державні нотаріуси. Держава в особі Міністерства юстиції забезпечує та здійснює фінансування державних нотаріальних контор, а також підтримує майбутній, у контексті концепції розвитку нотаріату в Україні, перехід до єдиного вільного нотаріату, який буде функціонувати на принципах латинського нотаріату.
Слід відзначити, що унікальність інституту нотаріату латинського типу, його корисність, а також економічність для суспільства полягає в тому, що нотаріат забезпечує правоохоронні функції, законність і правомірність юридичних дій учасників цивільного обороту за їх рахунок, без будь-яких затрат держави. Крім цього, вільний нотаріат дозволяє державі успішніше здійснювати не тільки правоохоронні, але й деякі фіскальні та судові функції.
Через існування в Україні двох форм організації нотаріату — державної й приватної — сформувалися особливості нотаріальної діяльності, зокрема:
відмінності у принципах фінансування;
бюджетне фінансування діяльності державних нотаріальних контор, у тому числі під час відшкодування громадянам і юридичним особам шкоди, заподіяної внаслідок незаконних або недбалих дій державним нотаріусом при здійсненні ним нотаріальної діяльності;
самофінансування приватними нотаріусами своєї діяльності, у тому числі, самостійне забезпечення ними утримання приміщень нотаріальної контори (бюро), нотаріального архіву; повна майнова відповідальність за професійні помилки і т. ін.;
законодавче регулювання розмірів державного мита, яке справляється при вчиненні нотаріальних дій нотаріусами, що працюють у державних нотаріальних конторах, державному нотаріальному архіві (ст. 19 Закону України «Про нотаріат» ) і нотаріальної плати, яку справляють приватні нотаріуси у розмірі, не меншому за розмір державного мита (п. 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ), але за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною особою (ст. 31 Закону України «Про нотаріат»);
необхідні витрати нотаріуса для здійснення нотаріальної діяльності.
Аналіз чинного законодавства про нотаріат також є підтвердженням того, що законодавець залежно від форми організації нотаріату (державний чи приватний) по-різному регулює питання фінансування нотаріальної діяльності.
Так, державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету (ст. 20 Закону України «Про нотаріат»). За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито, встановлене Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93. За надання ними додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, справляється окрема плата в розмірах, установлених відповідними Головними управліннями юстиції. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг державними нотаріусами, справляються до Державного бюджету України. Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» встановлено пільги для окремих категорій фізичних осіб, які застосовуються тільки державними нотаріусами. Щодо нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною діяльністю, то Закон України «Про нотаріат» встановлює інші принципи фінансування їхньої діяльності, які засновані на повному самофінансуванні, оскільки відповідно до пп. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI діяльність приватного нотаріуса віднесена до незалежної професійної діяльності.
Відповідно до принципів латинського нотаріату, гонорари, які одержують нотаріуси, повинні бути і справедливими, і достатніми. Тому законодавець встановив для приватних нотаріусів плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Відповідно нотаріус, визначаючи розмір цієї плати, повинен враховувати кількість часу, витраченого на справу, складність справи, ступінь відповідальності нотаріуса, а також всі витрати на утримання техніки, офісу та обслуговуючого персоналу.
Ось мабуть ми і підійшли з Вами до найважливішого питання, яке дедалі частіше порушується і хвилює нотаріусів, — питання тарифу.
Якщо повернутися до історії розвитку приватного нотаріату в Україні, то за першої каденції міністра економіки України В. М. Пинзеника та міністра юстиції України С. П. Головатого ці питання стояли досить гостро в контексті поширення на вчинювані приватними нотаріусами нотаріальні дії ставок державного мита й окремого оподаткування доходів нотаріуса, які він мав би отримати за надання додаткових послуг правового характеру при вчиненні нотаріальних дій. Таке бажання держави в той час мало «пікантне» економічне обґрунтування, оскільки не давали всім спокою так звані «надприбутки» приватних нотаріусів. Чи це справді були надприбутки? Думається, що ні. Ситуація полягала в іншому.
Надприбутки отримували ті, хто їх не показував, а реальні доходи нотаріусів, які побачила держава, оскільки вони були відкриті (легальні), тобто доступні всім, починаючи від податкових органів, отримувались ними від своєї праці, в основі якої лежала повна майнова відповідальність та самофінансування нотаріальної діяльності.
Звичайно, такий майновий стан представників окремої професії не міг не хвилювати контролюючі органи, депутатів, представників влади, які також зверталися за вчиненням нотаріальних дій.
Однак приватні нотаріуси в цей період відстояли своє право на нотаріальну діяльність, на отримання гідних гонорарів, які підвищували рівень довіри до нотаріусів з боку суспільства та піднімали престиж професії нотаря.
Сьогодні ж ситуація один до одного, тільки з протилежністю до навпаки. Нотаріусів безмежно багато, а кількість нотаріальних дій зменшилась наполовину, а то й більше, відповідно доходи нотаріусів різко впали. Цьому є і суб’єктивні, і об’єктивні передумови. До суб’єктивних ми можемо віднести зняття квоти на реєстрацію нотаріальної діяльності, а до об’єктивних — обвал ринку нерухомості, банківської системи, економічного зубожіння українського народу, зростання цін на енергоносії і т. ін.

Мирослава ДЯКОВИЧ отримати повну версію статті