ОФОРМЛЕННЯ СПАДЩИНИ У ВИПАДКУ, КОЛИ СПАДКОЄМЕЦЬ, ЯКИЙ ЗАКЛИКАВСЯ ДО СПАДКУВАННЯ, СПАДЩИНУ ПРИЙНЯВ, АЛЕ ПОМЕР І ЮРИДИЧНО НЕ ОФОРМИВ СВОЇХ СПАДКОВИХ ПРАВ

ЛЮДМИЛА САДИХОВА,
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, член Методичної ради з питань нотаріату при Головному управлінні юстиції у місті Києві
ОФОРМЛЕННЯ СПАДЩИНИ У ВИПАДКУ, КОЛИ СПАДКОЄМЕЦЬ, ЯКИЙ ЗАКЛИКАВСЯ ДО СПАДКУВАННЯ, СПАДЩИНУ ПРИЙНЯВ, АЛЕ ПОМЕР І ЮРИДИЧНО НЕ ОФОРМИВ СВОЇХ СПАДКОВИХ ПРАВ
На сьогодні актуальним є питання вивчення законодавства та проведення теоретичних та практичних занять з нотаріусами для підвищення рівня кваліфікації із спадкового права, адже при видачі свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них виникає дуже багато питань щодо застосування норм цивільного законодавства.
Темою цієї статті є висвітлення питання щодо оформлення спадщини у випадку, коли спадкоємець, який закликався до спадкування, спадщину прийняв, але помер і юридично не оформив своїх спадкових прав. Цивільний кодекс України не містить конкретної статті, якою б регулювались ці правовідносини. Але в житті часто виникають такі ситуації, і в нотаріусів, особливо тих, хто нещодавно займається оформленням спадщини, постають питання щодо порядку провадження в таких спадкових справах та щодо особливостей оформлення свідоцтва про право на спадщину за формою № 6 додатка 25 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5.
Для кращого сприйняття і розуміння цієї теми коротко нагадаю деякі норми спадкового права.
Загальновідомо, що свідоцтво про право на спадщину є правовстановлюючим документом, який підтверджує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємців, і визначає не лише право власності особи на майно, а й те, що особа не відмовилась від прийняття спадщини і законно його набула. Відповідно до ст. 1296 ЦК України «спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину».
Якщо людина померла до 01.01.2004 р. і хоча б один із спадкоємців прийняв спадщину, спадкування здійснюється за правилами ЦК УРСР 1963 року. До цих відносин застосовуються усі норми ЦК УРСР та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 18.06.1994 р.
Згідно з абз. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщину можна було прийняти шляхом:
а) фактичного вступу в управління та володіння майном;
б) шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори.
В Інструкції 1994 року (абзаци 1, 2 п. 113) визначено документи та інші докази, що можуть слугувати підтвердженням фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.
Таким чином, якщо спадкова справа підлягає оформленню за законодавством, що діяло до набрання чинності новим ЦК, нотаріус має приймати від спадкоємців будь-які зазначені докази, які слугують достатнім підтвердженням належного прийняття спадщини.
У службових відмітках нотаріус робить посилання на документи, які підтверджують факт прийняття спадщини.
Оформлення спадщини, яка відкрилась з 01.06.2009 р., здійснюється як державними, так і приватними нотаріусами, тому більш детально зупинимось на способах прийняття спадщини за ЦК України (в редакції 2003 року), оскільки в ньому містяться декілька статей (статті 1268–1273), які визначають новий, порівняно з нормами ст. 549 ЦК УРСР, порядок прийняття спадщини.
З аналізу норм ЦК України можна дійти таких висновків:
способи прийняття спадщини в першу чергу залежать від місця проживання спадкоємця (разом із спадкодавцем чи окремо). Крім того, до особливої групи віднесено осіб, які потребують особливого захисту (малолітні та неповнолітні діти, недієздатні особи, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена).
Способи прийняття спадщини за новим ЦК:

Людмила Садихова отримати повну версію статті