ОФОРМЛЕННЯ СПАДКОВИХ ПРАВ: ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

Із архіву «МЕН»
Олег ПЕЧЕНИЙ,
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри цивільного права
Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого
ОФОРМЛЕННЯ СПАДКОВИХ ПРАВ:
ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

З прийняттям у 2003 р. Цивільного кодексу (надалі – ЦК) в Україні відбулася реформа спадкового права. Її проведення обумовлене багатьма чинниками. Якщо норми спадкового права минулих часів відповідали як ідеології, так і соціально-економічним умовам радянського суспільства, то із сучасною зміною ситуації та пріоритетів виникла потреба радикального оновлення такого важливого цивільно-правового інституту, яким є спадкове право. Слід наголосити, що реформування носить докорінний, системний характер, як вказує один з розробників нового Цивільного кодексу проф. З. В. Ромовська, справа не лише в подоланні прогалин, відмові від термінологічних та змістовних суперечностей. Йдеться про забезпечення свободи волі суб’єкта, відмову держави від зазіхань на його приватну власність, сприяння через закон зміцненню родинних стосунків . Інакше кажучи, змінився основний вектор законодавчого регулювання у сфері спадкового права, що неминуче вплине і на правозастосовчу практику. Так, якщо в працях класиків радянської цивілістики як аксіоми сприймалися принципи спадкування лише предметів особистої власності , побудови спадкового права на засадах гармонічного поєднання особистих інтересів з інтересами колективу та держави , з очевидним ухилом у бік держави, то після проведеної кодифікації рефреном Книги VI ЦК України є максимальне усунення держави від сфери спадкування, що з урахуванням суто приватно-правого характеру цього інституту є цілком природнім.
Звичайно, що в судовій та нотаріальній практиці окремі положення спадкового права опрацьовані не в повній мірі, а зіткнення нормативного матеріалу, концептуальних засад оновленого спадкового права з їх практичним втіленням викликає низку проблем, які досить чітко проглядаються на прикладі застосування цивільно-правових норм, що регламентують прийняття спадщини.
Порядок подання заяви
про прийняття спадщини
За загальним правилом, для прийняття спадщини спадкоємець, як за законом, так і за заповітом, подає до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття (ч. 1 ст. 1269 ЦК). Прийняття спадщини є правом спадкоємця, яке він реалізує шляхом вчинення одностороннього правочину – прийняття спадщини або відмови від неї.
Незважаючи на приписи ч. 2 ст. 1269 ЦК про необхідність подання заяви про прийняття спадщини особисто, спадкоємець може надіслати її поштою, навіть

отримати повну версію статті