ОСОБЛИВОСТІ ПОСВІДЧЕННЯ ДОВІРЕНОСТЕЙ З ВРАХУВАННЯМ СТАТТІ 1003 ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

ІГОР НАЯВКО,
приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу
ОСОБЛИВОСТІ ПОСВІДЧЕННЯ ДОВІРЕНОСТЕЙ З ВРАХУВАННЯМ СТАТТІ 1003 ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Посвідчення довіреності є однією з найбільш поширених нотаріальних дій, тому не зайвим буде приділити увагу порядку її посвідчення та оформлення.
Довіреність є письмовим документом, що видається однією особою (довірителем) іншій (представнику) для представництва інтересів перед третіми особами. Необхідно дуже виважено підходити до посвідчення довіреності, а також до повноважень, які повірена особа надає представникові, оскільки вчинений останнім правочин створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє. Відповідно до ч. 1 та абзаців 1, 2 ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі — ЦК Украї¬ни) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила. І саме тому потрібно приділяти особливу увагу тексту такого правочину, як довіреність.
Згідно з Цивільним кодексом Української РСР теорія права розрізняла залежно від обсягу повноважень, що надаються повіреному особою, яку він представляє, два види довіреності:
загальна довіреність;
спеціальна (у тому числі разова) дові¬ре¬ність.
Загальна (так звана генеральна) довіре¬ність уповноважує представника на здійснення правочинів та інших юридичних дій різного характеру. До загальних довіреностей, зокрема, відносились довіреності на розпорядження майном, оформлення будь-яких дозволених законом угод, виконання представницьких функцій в різних органах тощо.
Але з прийняттям ЦК України в 2003 році порядок представництва та суть самих довіреностей кардинально змінились. Чинне законодавство взагалі не передбачає такого поняття, як загальна довіреність. Крім того, потрібно зауважити, що довіреність — це документ, похідний від договору доручення, а відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Ігор НАЯВКО отримати повну версію статті