Особливості застосування договору позички за сучасним українським законодавством

Юридична характеристика
договору позички
Згідно ст. 827 ЦК України (далі – ЦКУ) під договором позички розуміється договір, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Договір позички є безоплатним договором. ЦКУ чітко зазначає, що користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827). Безоплатність знаходить своє відбиття в розподілі обов’язків між сторонами й в обсязі відповідальності позичкодавця. В даному випадку мова може йти тільки про обмежену відповідальність: позичкодавець відшкодовує лише понесену користувачем реальну шкоду, але не відшкодовує упущену вигоду, й відповідає не за будь-яку вину, а тільки за умисел або грубу необережність. Це випливає з того, що позичкодавець не отримує для себе ніяких зисків з укладення договору, і тому на нього не можна покладати більшу відповідальність – об’єм прав і обов’язків у контрагентів надто нееквівалентний.
Залежно від порядку укладання правочину договір позички може бути як консенсуальним, так і реальним. В нормі щодо визначення цього договору закріплена юридична формула, згідно якої позичкодавець «передає або зобов’язується передати» певну річ. Таким чином, якщо одна сторона передає іншій стороні визначену річ в користування, тобто момент передачі й означає момент укладання договору, він є реальним. А якщо позичкодавець буде зобов’язаний передати річ в майбутньому, після укладення договору, – консенсуальний.
Не дивлячись не безоплатну природу договору позички, він все ж таки є взаємним. Якщо розглядуваний нами договір є консенсуальним, синалагматичний характер відносин проявляється в повному обсязі, оскільки обов’язку позичкодавця передати річ протиставляється обов’язок користувача її повернути. Взаємним є й реальний договір позички, оскільки на позичкодавцеві лежить обов’язок попередити користувача про особливі властивості та недоліки речі, що можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна користувача чи інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею (застосовуємо ч. 2 ст. 767 ЦКУ, оскільки до договору позички згідно ст. 827 ЦКУ застосовуються норми договору найму). Існує й інша позиція стосовно синалагматичності цього договору: «В разі, якщо договір позички є консенсуальним, він набуває рис двостороннього договору. Позичкодавець при цьому зобов’язаний передати річ у користування, а користувач – повернути річ протягом визначеного терміну. Якщо при укладенні договору позички

Ірина ВЕНЕДІКТОВА отримати повну версію статті