ОПОДАТКУВАННЯ ОБ’ЄКТА ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ, ЯКИЙ Є РОБОЧИМ МІСЦЕМ НОТАРІУСА

ІГОР НАЯВКО,
приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу
ОПОДАТКУВАННЯ ОБ’ЄКТА ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ, ЯКИЙ Є РОБОЧИМ МІСЦЕМ НОТАРІУСА
Верховною радою було внесено зміни до Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (далі — ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Відповідно до ст. 265 ПК України об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток. У разі наяв­ності у платника податку — фізичної особи більше одного об’єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної загальної площі таких об’єктів з урахуванням норм п.п. 265.4.1 п. 265.4 цієї статті.
Статтею 265 (п.п. 265.4.1) передбачено пільги зі сплати податку: а) для квартири/квартир незалежно від їх кіль­кості — на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 250 кв. метрів; в) для різних видів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 370 кв. метрів.
Також ст. 265 (п.п. 265.4.1) передбачено виключний перелік випадків, коли пільги на житлову нерухомість не розповсюджуються, а саме: «Пільги із сплати податку не надаються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності)».
Останнім часом нотаріуси, які використовують житлову нерухомість у якості робочого місця, отримують від податкової податкові повідомлення-рішення про сплату податку. Такі податкові повідомлення-рішення є неза­конними, якщо нотаріус має право на податкову пільгу відповідно до п. 265.4 ст. 265 ПК України.
Неправомірність вимог податкової полягає в тому, що нотаріальна діяльність прирівнюється до підприємницької, а це не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Про те, що здійснення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю й нотаріус не має на меті одержання прибутку, йшлося також в Указі Президента від 23.08.1998 № 932/98 «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні», який мав силу закону та був чинний до 26.03.2009. Те, що нотаріус не має на меті одержання доходів, підтверджується Законом «Про нотаріат», згідно з яким нотаріат в Украї­ні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Отже, мета нотаріальної діяльності — надання правам та фактам юридичної вірогідності, а не отримання прибутку.
Розглянемо порядок оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.
Первинна скарга має подаватись платником податків до органів доходів і зборів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Відповідно до ПК України та наказу Міндоходів «Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів», якщо відповідно до ПК України орган доходів і зборів самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження цього рішення протягом тридцяти календарних днів, що настають за днем надходження зазначеного рішення.
Зазначений тридцятиденний строк для оскарження рішень поширюється у тому числі на:
1) суми грошових зобов’язань з плати за землю чи з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованих органами доходів і зборів фізичним особам.
При подачі скарги необхідно пам’ятати про оформлення скарги та її змісту: перелік відомостей та порядок оформлення первинної скарги. У разі недотримання цих вимог скарга просто повертається платнику податків без розгляду (п. 56.7 ПК України). Як наслідок, платник податків може пропустити строк оскарження податкового повідомлення-рішення (рішення) ДПІ, що призведе до автоматичного погодження суми грошового (податкового) зобов’язання, визначеного податківцями.
Вимоги щодо оформлення скарги зазначені в Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, згідно з яким скарга повинна в собі містити:

Ігор НАЯВКО отримати повну версію статті