ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОДІЛУ МАЙНА, ЩО Є В СПІЛЬНІЙ СУМІСНІЙ ВЛАСНОСТІ

ОЛЕГ ПЕРВОМАЙСЬКИЙ,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОДІЛУ МАЙНА, ЩО Є В СПІЛЬНІЙ СУМІСНІЙ ВЛАСНОСТІ
Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Спільне майно може бути як одиничним та єдиними об’єктом, наприклад, квартира, транспортний засіб, так і являти собою сукупність кількох речей. В останньому випадку сукупність речей, які є спільним майном, за загальним правилом не слід розглядати в якості складної речі (ст. 188 ЦК) чи складових частин речі (ст. 187 ЦК) за винятком тих випадків, коли спільне майно об’єктивно підпадає під поняття складної речі чи складових частин речі, як це витлумачує ЦК.
Поняття «право спільної власності» є родовим поняттям, що за певним критерієм поділяється на два види: спільну часткову та спільну сумісну власність. Зазначений поділ є дихотомічним та виключає можливість виокремлення за цим же критерієм інших видів права спільної власності. Критерієм поділу спільної власності на два види є визначеність часток у праві власності. У випадку коли частки у праві спільної власності ви¬значені, йдеться про спільну часткову власність (ч. 1 ст. 356 ЦК), коли ж частки у праві спільної власності не визначені, то мається на увазі спільна сумісна власність (ч.1 ст. 368 ЦК).
З урахуванням потреб цивільного обороту, а саме стабільності останнього та, знову ж таки, більшої визначеності щодо обсягу прав учасників цивільних відносин на об’єкти цивільних прав, в ч. 4 ст. 355 ЦК встановлено презумпцію існування спільної власності з визначенням часток у праві спільної власності. Тобто, якщо іншого не встановлено законом або договором, спільна власність є частковою.
Не дивлячись на подібного роду презумпцію, режим спільної сумісної власності є надзвичайно поширеним на практиці з огляду на його існування в майнових відносинах подружжя стосовно їх спільного майна. Спростування законодавчої презумпції ч. 4 ст. 355 ЦК щодо спільного майна подружжя ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 368 ЦК та ст. 60 Сімейного кодексу України (далі — СК), відповідно до яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою сумісною власністю.
Право спільної сумісної власності виникає на підставі положень закону також: у членів сім’ї в результаті їх спільної праці та придбавання майна за спільні грошові кошти (ч. 4 ст. 368 ЦК), у чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою та в будь-якому іншому шлюбі (ст. 74 СК).
Власне, у всіх цих випадках можна говорити про спростування презумпції, що встановлена в ч. 4 ст. 355 ЦК, та встановлення нової презумпції, відповідно до якої власність, наприклад подружжя, є спільною сумісною. Однак й ця презумпція може бути спростована, наприклад, шлюбним договором чи іншим договором між подружжям.
Достатньо відомим прикладом рівності перспектив виникнення права спільної часткової або спільної сумісної власності була здійснювана свого часу приватизація житлового фонду, під час якого особи, які брали участь у приватизації, за спільним рішенням могли обрати подальший правовий режим належного їм вже на праві власності житла, обираючи між спільною частковою або спільною сумісною власністю .
Передбачається можливість виникнення або спільної часткової, або спільної сумісної власності як альтернативних правових режимів спільної власності й у Законі України «Про особисте селянське господарство» , відповідно до ч. 2 ст. 6 якого майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону.
Чинне цивільне законодавство не надає підстав для визнання права спільної власності, а тим більше права спільної сумісної власності окремим різновидом права власності, що має відмінні ознаки в порівняні зі свого роду звичайним правом власності.

Олег ПЕРВОМАЙСЬКИЙ отримати повну версію статті