ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕПОЗИТУ НОТАРІУСА ПІСЛЯ 1 ВЕРЕСНЯ 2013 РОКУ
ІРИНА СВЯТЕЦЬКА,
приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕПОЗИТУ НОТАРІУСА ПІСЛЯ 1 ВЕРЕСНЯ 2013 РОКУ
Правління Нацбанку прийняло рішення про обмеження з 01.09.2013 максимальної суми готівкових розрахунків за товари та послуги на рівні 150 тис. гривень, що будуть здійснюватися тільки за безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або шляхом внесення грошових коштів у банк для подальшого їх перерахування на поточні рахунки сторін.
Також встановлена гранична сума готівкових розрахунків між фізичними особами за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 тис. гривень.
Сьогодні нотаріальною спільнотою обговорюється застосування цих вимог шляхом внесення відповідних коштів на депозит нотаріуса. Однак слід звернути увагу на таке.
1. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання вимог — це виконання зобов’язання належною особою, в належні строки, в належному місці, в належному обсязі.
Статтею 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:
• відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання;
• ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
• відсутності представника недієздатного кредитора.
Крім того, місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання провадяться таким чином: за зобов’язанням про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна; за грошовим зобов’язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних зі зміною місця виконання;
Слід звернути увагу на те, що при внесенні грошей у депозит не застосовуються правила щодо виконання зобов’язань частинами, як це передбачено ст. 529 ЦК України, а також щодо дострокового виконання зобов’язання відповідно до ст. 531 ЦК України.
2. Разом з тим у банківській практиці існує проблема розмежування понять «депозит» та «депозитний рахунок нотаріуса».
Увага
XЗавантажити статтю можуть тільки зареєстровані користувачі!