ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕПОЗИТУ НОТАРІУСА ПІСЛЯ 1 ВЕРЕСНЯ 2013 РОКУ

ІРИНА СВЯТЕЦЬКА,
приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕПОЗИТУ НОТАРІУСА ПІСЛЯ 1 ВЕРЕСНЯ 2013 РОКУ
Правління Нацбанку прийняло рішення про обмеження з 01.09.2013 максимальної суми готівкових розрахунків за товари та послуги на рівні 150 тис. гривень, що будуть здійснюватися тільки за безготівковим розрахунком шляхом пере­рахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або шляхом внесення грошових коштів у банк для подальшого їх перерахування на поточні рахунки сторін.
Також встановлена гранична сума готівкових розрахунків між фізичними особами за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 тис. гривень.
Сьогодні нотаріальною спільнотою обгово­рюється застосування цих вимог шляхом внесення відповідних коштів на депозит нотаріуса. Однак слід звернути увагу на таке.
1. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання вимог — це виконання зобов’язання належною особою, в належні строки, в належному місці, в належному обсязі.
Статтею 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:
• відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання;
• ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
• відсутності представника недієздатного кредитора.
Крім того, місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання провадяться таким чином: за зобов’язанням про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна; за грошовим зобов’язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних зі зміною місця виконання;
Слід звернути увагу на те, що при внесенні грошей у депозит не застосовуються правила щодо виконання зобов’язань частинами, як це передбачено ст. 529 ЦК України, а також щодо дострокового виконання зобов’язання відповідно до ст. 531 ЦК України.
2. Разом з тим у банківській практиці існує проблема розмежування понять «депозит» та «депозитний рахунок нотаріуса».

ІРИНА СВЯТЕЦЬКА отримати повну версію статті