ОКРЕМІ ДУМКИ ЩОДО ФІНМОНІТОРИНГУ В НОТАРІАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

АНДРІЙ АСАУЛЮК,
приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу
ОКРЕМІ ДУМКИ ЩОДО ФІНМОНІТОРИНГУ В НОТАРІАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
1. ВСТУП
Жодне питання застосування діючого законодавства України за останній час не викликало в нотаріусів стільки запитань, скільки Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 18.05.2010 р. № 2258-VI (далі — Закон), який набув чинності 20.08.2010 р. Цим Законом нотаріуси визнані спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу.
З моменту прийняття Закону минуло більше року, а питань щодо правильності застосування його норм та норм виданих на його виконання наказів Держфінмоніторингу та Мін’юсту менше не стало. Навіть, навпаки, побільшало. Найчастіше питання стосуються такого:
що в розумінні Закону мається на увазі під встановленням ділових відносин між нотаріусами і клієнтами та чи можуть існувати такі відносини;
які нотаріальні дії, що вчиняються нотаріусами, підпадають під визначення фінансових операцій, наведених у ч. 1 ст. 8;
чи повинні нотаріуси обов’язково проводити фінмоніторинг всіх операцій, зазначених у ч. 1 ст. 8, у тому числі будь-яких договорів купівлі-продажу нерухомості, незалежно від їх суми;
чи повинні нотаріуси повідомляти Держфінмоніторинг (за формою 2-ФМ) про всі договори купівлі-продажу нерухомого майна на суму, що дорівнює чи перевищує суму 400 000 грн., чи повідомлення стосується лише таких договорів на цю суму, які викликають підозри;
чи повинні нотаріуси проводити внутрішній фінансовий моніторинг та складати інформаційні довідки в разі неповідомлення Держфінмоніторингу щодо всіх без винятку фінансових операцій згідно з ч. 1 ст. 8 чи лише щодо купівлі-продажу нерухомого майна на суму, що дорівнює чи перевищує суму 400 000 грн., щодо яких не виникло підозр;
чи повинні нотаріуси проводити ідентифікацію та вивчення фінансової діяльності всіх без винятку клієнтів, що проводять операції згідно з ч. 1 ст. 8, чи лише тих, що укладають договори купівлі-продажу нерухомого майна на суму, що дорівнює чи перевищує суму 400 000 грн., щодо яких виникли підозри;
чи повинні нотаріуси проводити перевірку всіх без винятку клієнтів, що проводять операції згідно з ч. 1 ст. 8, щодо їх відсутності в Переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, чи лише тих, що укладають договори купівлі-продажу нерухомого майна на суму, що дорівнює чи перевищує суму 400 000 грн., щодо яких виникли підозри;
які операції повинні нотаріуси реєструвати в реєстрі фінансових операцій, форма якого затверджена Держфінмоніторингом;
чи є потреба від усіх клієнтів, що проводять операції згідно з ч. 1 ст. 8 та витрачають за такими операціями грошові кошти, відбирати заяву про те, що такі кошти набуті законним шляхом, чи лише від тих, що укладають договори купівлі-продажу нерухомого майна на суму, що дорівнює чи перевищує суму 400 000 грн., щодо яких виникли підозри;
чи повинні нотаріуси оцінювати критерії ризиків при проведенні операцій з купівлі-продажу нерухомого майна на будь-яку суму, в тому числі щодо можливого заниження ціни договору (продаж нижче ринкової ціни), чи лише щодо тих, сума за якими дорівнює чи перевищує суму 400 000 грн., щодо яких виникли підозри, та чи не вважається це покладенням на нотаріуса невластивих йому функцій експерта з ринку нерухомості (оцінювача);
як правильно нотаріусам застосовувати Закон в частині фінмоніторингу:
коли можна вчиняти дію і повідомляти Держфінмоніторинг;
коли треба повідомити (не вчиняти) і чекати дозволу Держфінмоніторингу на проведення операції;
коли треба взагалі відмовитись від проведення фінансової операції;
коли треба зупинити операцію за повідомленням, яке надійшло від Держфінмоніторингу, а коли можна її поновити;
коли треба провести відстеження (моніторинг) операції за повідомленням, яке надійшло від Держфінмоніторингу.
Це тільки приблизний перелік питань, що виникають у повсякденній роботі кожного нотаріуса України.
Спробую викласти свою точку зору на всі наведені питання з урахуванням норм Закону та виданих на його виконання підзаконних нормативних актів. Аналіз зазначених вище питань проводитиметься з урахуванням виданих Міністерством юстиції України роз’яснень, сформованих у вигляді методичних рекомендацій, що називаються «Актуальні питання фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, для суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України» (далі — Методичні рекомендації Мін’юсту), за авторством К. І. Чижмарь, кандидата юридичних наук, магістра державного управління, директора Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України та І. М. Гаєвського, начальника юридичного управління Державного комітету фінансового моніторингу України.
Також у матеріалі буде проаналізовано рекомендації FATF та інші зарубіжні нормативні акти з цих питань, на виконання яких було прийнято Закон.

Андрій АСАУЛЮК отримати повну версію статті