ОГОЛОШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПОМЕРЛОЮ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ОГОЛОШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПОМЕРЛОЮ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОЯВИ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ЯКА БУЛА ОГОЛОШЕНА ПОМЕРЛОЮ

ІРИНА БІЛОУС,
юрист
ОГОЛОШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПОМЕРЛОЮ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ОГОЛОШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПОМЕРЛОЮ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОЯВИ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ЯКА БУЛА ОГОЛОШЕНА ПОМЕРЛОЮ
Згідно зі ст. 46 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці постійного проживання останньої немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців. Особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення цих дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Отже, ЦК України передбачає кілька строків, що мають правове значення для визнання особи такою, що померла:
3 роки — загальний строк;
2 роки від дня закінчення воєнних дій — у разі, якщо особа пропала безвісти у зв’язку з цими діями;
6 місяців — якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку (внаслідок катастрофи, стихійного лиха тощо);
строк, визначений судом, але не менший шести місяців — залежно від конкретних обставин.
Оголошення особи померлою провадиться судом у порядку, аналогічному порядку визнання фізичної особи безвісно відсутньою. При цьому слід враховувати, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Оскільки оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на презумпції смерті цієї особи, правові наслідки оголошення фізичної особи такою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ст. 47 ЦК України). Це означає, що після оголошення фізичної особи померлою відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 Сімейного кодексу України), припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України).
При оголошенні фізичної особи померлою є можливість настання кримінально-процесуальних наслідків. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження щодо померлої особи підлягає закриттю. Але оголошення особи померлою в порядку цивільного судочинства не повинно бути підставою для закриття порушеної проти цієї особи кримінальної справи, оскільки оголошення померлою — це лише презумпція смерті, а не констатація смерті біологічної. Для закриття провадження у кримінальній справі необхідно встановити факт смерті, а не висловити припущення про неї.
Судове рішення, яке підтверджує презумпцію смерті відсутньої особи шляхом оголошення її померлою, з моменту набрання законної сили є підставою для припинення правосуб’єктності такої фізичної особи. Про це свідчить положення ч. 2 ст. 249 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України), відповідно до якого рішення суду про оголошення фізичної особи померлою є підставою для внесення органом державної реєстрації актів цивільного стану запису про смерть фізичної особи у книгу реєстрації актів цивільного стану .
Одним з обов’язкових реквізитів змісту актового запису про смерть, а також свідоцтва про смерть є дата смерті. Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України днем смерті відсутньої фізичної особи вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення її померлою. У випадку оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, а також у зв’язку з воєнними діями суд має право визнати днем смерті цієї фізичної особи день її вірогідної смерті. У цьому випадку дата смерті фізичної особи повинна отримати офіційне підтвердження у резолютивній частині судового рішення.
Рішення суду про оголошення особи померлою, що набрало законної сили, надсилається, крім органу державної реєстрації актів цивільного стану, також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, — відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

ІРИНА БІЛОУС отримати повну версію статті