НОТАРІУС У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

ВІКТОРІЯ ГОЛОБОРОДЬКО,
приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу
НОТАРІУС У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
«Перо нотаріуса — опахало судді», «нотаріат — це попереджувальне правосуддя» — такими словами можна виразити основний принцип латинського нотаріату — безспірність. Проте виникнення судових спорів щодо нотаріально посвідчених правочинів є нерідкісним явищем, з яким стикається кожен нотаріус у своїй практиці. Та цивільний процес — це особлива галузь теорії і практики, яка не відноситься до сфери спеціалізації нотаріусів. Тому їм буває досить важко зорієнтуватися в разі залучення до участі в цивільній справі.
Іноді нотаріуси свідомо не приділяють належної уваги участі у справах про визнання посвідчених ними правочинів недійсними. Такою своєю поведінкою нотаріуси не дають суду можливості почути свою позицію, з’ясувати всі обставини справи. Часто наслідками цього є прийняття рішення, яке нотаріус вважає незаконним. Для того щоб цього не траплялося, потрібно «тримати руку на пульсі» кожної судової справи, що стосується вчинених нотаріусом дій, і сприяти своєю участю прийняттю обґрунтованого рішення в рамках закону.
Метою цієї статті є висвітлення усіх можливих аспектів участі нотаріуса в цивільному процесі та надання практичної допомоги нотаріусам.
І. НОТАРІУС-ВІДПОВІДАЧ
Першим кроком у будь-якому судовому спорі є пред’явлення позову. І перше «випробування», з яким може стикнутися нотаріус — притягнення до участі у справі як відповідача.
Відповідач є обов’язковим учасником цивільного процесу — його стороною (ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України; далі — ЦПК). Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб’єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб — учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Таким чином, нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин, пов’язаних з нотаріальною дією.
Така позиція висловлена в:
ухвалі Колегії суддів Судової палати по цивільним справам Верховного Суду України (далі — ВСУ) від 05.12.2007 р. у справі № 6-16344св07: «…Исходя из системного анализа указанных правовых норм, нужно сделать вывод, что при рассмотрении дел, которые касаются оспаривания прав и обязанностей сторон, приобретенных на основании осуществленных нотариальных действий — удостоверение договоров, соглашений (кроме дел по жалобам на нотариальные действия или отказ в их совершении), нотариусы в понимании статей 30, 34, 35 ГПК Украины не являются лицами, прав и обязанностей которых касается спор сторон, поскольку отсутствует их юридическая заинтересованность в результатах рассмотрения дела судом и реализации принятого по нему решения…»;
постанові пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…26. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору…»;
постанові пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»: «…У справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.» (п. 18);
інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України від 04.07.2011 р.:
«…У разі, якщо у конкретній справі виникає спір між спадкоємцями щодо певного спадкового майна або щодо пропуску строку на прийняття спадщини тощо, то сторонами у справі є не спадкоємець і нотаріус, а спадкоємці між собою».
Нотаріус є відповідачем лише в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення. При цьому згідно з положеннями наведеного вище інформаційного листа такі вимоги до нотаріуса підлягають розгляду в позовному (не окремому) провадженні за правилами цивільного (не адміністративного) судочинства як спір про право.
Якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка є порушником права, така особа є неналежним відповідачем. Постає питання: якими мають бути дії нотаріуса в разі залучення до справи як неналежного відповідача?

Вікторія ГОЛОБОРОДЬКО отримати повну версію статті