НОТАРІУС ПІД ЧАС ВИДАЧІ СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ: – НЕ ПОДАТКОВИЙ АГЕНТ; – НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ПОДАВАТИ ОРГАНАМ ДПС ЗВІТ ЗА ФОРМОЮ № 1­ДФ; – НЕ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВИЛЬНІСТЬ ОБЧИСЛЕННЯ, НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ ПЛАТНИКОМ; – НЕ МОЖЕ БУТИ ПРИТЯГНУТИМ ДО ФІНАНСОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ПІДСТАВІ СТАТЕЙ 119, 120 ПК УКРАЇНИ

НОТАРІУС ПІД ЧАС ВИДАЧІ СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ:
– НЕ ПОДАТКОВИЙ АГЕНТ;
– НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ПОДАВАТИ ОРГАНАМ ДПС ЗВІТ ЗА ФОРМОЮ № 1­ДФ;
– НЕ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВИЛЬНІСТЬ ОБЧИСЛЕННЯ, НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ ПЛАТНИКОМ;
– НЕ МОЖЕ БУТИ ПРИТЯГНУТИМ ДО ФІНАНСОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ПІДСТАВІ СТАТЕЙ 119, 120 ПК УКРАЇНИ
Рівненський окружний адміністративний суд
Позивач: Головне управління юстиції в Рівненській області, адреса: 33028, м. Рівне, вул. Замкова, 22А, тел./факс: (0362) 22-42-80, e-mail: rivnejust@mail.rv.ua
Відповідач: Здолбунівська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області, адреса: …
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №____ від 03 липня 2013 року
03 липня 2013 року на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення № _____ від 03 липня 2013 року, відповідно до якого на позивача накладено штрафну санкцію у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (копія додається).
Підставою для накладення штрафу був акт перевірки № 151/17-311 від 12 квітня 2013 року, яким було встановлено, що розрахунок форми №1-ДФ за ІІ квартал 2012 року (р.н. 38686 від 10.07.2012 року) подано з недостовірними відомостями, чим порушено відповідні норми Податкового кодексу (копія акту додається).
Вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним (скасуванню) з наступних підстав.
По-перше, подаючи відповідну форму № 1-ДФ ні позивач, ні нотаріус державної нотаріальної контори, який заповнював форму, не діяли як податкові агенти, оскільки відповідно до п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, оскільки згідно п. 174.3 ст. 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Тобто ні позивач, ні нотаріус державної нотаріальної контори не уповноважені законом вчиняти відповідні дії щодо платника податків за ідентифікаційним номером 2607016078 і відповідно, не виступають в даному випадку податковими агентами;
По-друге, подання інформації про отримання спадщини фізичною особою здійснювалося позивачем та заповнювалось нотаріусом на виконання п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України у формі №1-ДФ, оскільки відсутня будь-яка інша затверджена ДПС України форма подання інформації про отримані доходи, як спадщини, для не податкових агентів.
Нотаріус міг взагалі в довільній формі, не використовуючи форму № 1-ДФ, проінформувати ДПС про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» були затвердженні форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку наказом № 1020 від 24.12.2010 р. зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за № 46/18784. Відповідно до цього наказу така форма № 1-ДФ подається виключно податковими агентами у строки, встановлені Податковим кодексом України (в подальшому ПКУ) для податкового кварталу.
Нотаріуси як самозайняті особи виступають податковими агентами тільки у випадку нарахування та виплати доходу ними їх найманим працівникам.
У випадку ж виконання вимог п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріуси не виступають податковими агентами, а лише інформують органи ДПС про те, що мало місце оформлення того чи іншого документу, в даному випадку, — свідоцтва про право на спадщину, використовуючи форму №1-ДФ як найзручнішу для обробки органами ДПС України.
По-третє, вимоги п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо подачі у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування, встановлено виключно для податкових агентів, а тому посилання відповідача у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на порушення позивачем положень ст. 54, 70, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України не відповідає реальним обставинам, у зв’язку із якими подавалася форма № 1-ДФ, та не може обґрунтовувати правомірність накладення на позивача штрафу за щоквартальне подання нотаріусом до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори інформації про вчинені нотаріальні дії (п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України).
П. 119.1 ст. 119 Податкового кодексу України, на порушення якого посилається відповідач в податковому повідомленні-рішенні, яке оскаржується, застосовується тільки за неподання або порушення порядку подання платником податків (нотаріус не є платником податків в даному випадку) інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, передбаченого цим Кодексом, та містить штрафні санкції в розмірі 85 та 170 грн., і теж не може бути застосована в даному випадку, оскільки інформація була подана у порядку, встановленому для податковому розрахунку з дотриманням строків.
П. 1.192 ст. 119 Податкового кодексу України теж встановлює відповідальність саме для платників податків, якими не є нотаріуси.
З огляду на сказане вище, податкове повідомлення-рішення № 0001401703 від 19 квітня 2013 року не ґрунтується на законі і підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 17, 104–107, 117 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ:

отримати повну версію статті