НОТАРІУС-«КОРУПЦІОНЕР» (ОГЛЯД НОВЕЛ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА)

ОЛЕГ ПОПОВЧЕНКО,
приватний нотаріус Київського нотаріального округу
НОТАРІУС-«КОРУПЦІОНЕР»
(ОГЛЯД НОВЕЛ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА)
Уже стало традицією для нотаріусів кожен Новий рік зустрічати з якимись новелами в законодавстві (законами чи змінами до них та підзаконними актами), які безпосередньо стосуються нотаріальної діяльності. Не стане винятком і 2010 рік. Хоча потрібно віддати належне законодавцям: вони «порадували» нас новим винаходом ще влітку 2009. (Мабуть, щоб нотаріуси заздалегідь встигли досконало вивчити та осягнути норми Законів України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 № 1506-VI (далі — Закон 1) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 11.06.2009 № 1508-VI (далі — Закон 2). Судячи з назв нових законів, здається, що жодним чином вони не можуть впливати на нотаріальну діяльність, та ознайомившись з їх змістом, з’ясовуємо, що законодавець відніс нотаріусів до осіб, яких вони безпосередньо стосуються.
Підпункт ґ п. 2) ч. 1 ст. 2 Закону 1 прямо вказує на нотаріусів, як на можливих суб’єктів корупційних правопорушень. (При цьому ч. 2 у згаданій статті взагалі відсутня).
З моменту набрання чинності Закону 1 втрачає чинність Закон України «Про боротьбу з корупцією». Закон 1 дає визначення таких термінів:
«корупційне порушення — умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 2 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність»;
«корупція — використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/ пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/ пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей»;
«неправомірна вигода — грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального або нематеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав».
Згідно із ст. 3 цього ж Закону суб’єктами, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи прокуратури України.
Формування державної антикорупційної політики, реалізацію антикорупційної стратегії, що визначається Верховною Радою України, а також координацію діяльності центральних органів виконавчої влади з цих питань здійснює спеціально уповноважений орган (особа) з питань антикорупційної політики. Спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції є спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.
Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Також суб’єктами, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері, законодавець визначає:
1. уповноважені підрозділи органів державної влади;
2. місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;
3. підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об’єднання громадян за їх згодою.
У розділі ІІ Закону 1 передбачено заходи щодо запобігання та протидії корупції, серед яких є обмеження, що стосуються у тому числі і нотаріусів. Так, заборонено:
«1) використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/ пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:
1. неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
2. неправомірно сприяти призначенню на посаду особи, яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю посаду;
3. неправомірно втручатися в діяльність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
4. неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків;
…
4) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.
…
2. Фізичним та юридичним особам забороняється здійснювати фінансування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у тому числі надавати їм матеріальну та/ або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботи, надавати послуги, передавати кошти та інше майно, крім випадків, передбачених законами та чинними міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку».
Досить цікавою та водночас кумедною (з огляду на те, що нотаріус є самозайнятою особою та особою, що самофінансується), але такою, що безпосередньо стосується нотаріусів, є норма щодо одержання подарунків.
«1. Особам, зазначеним у пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, у зв’язку з виконанням ними функцій держави або органів місцевого самоврядування забороняється приймати подарунки, за винятком випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.
2. Особи, зазначені в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, можуть приймати особисті подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, за умови, що вартість одного подарунка не перевищує розміру однієї податкової соціальної пільги.
3. Особи, зазначені в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, передають органу державної влади, організації або іншій юридичній особі, де вони працюють, подарунки, одержані під час проведення офіційних заходів, у триденний строк в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Для забезпечення виконання норм Закону 1 законодавець передбачає такі заходи:
«Спеціальна перевірка
1. Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа.
До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції, а в разі потреби — інші центральні органи виконавчої влади.
2. Спеціальній перевірці підлягають відомості про:
1) притягнення особи до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення;
2) достовірність інформації про доходи, їх джерела та зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, щодо особи, яка претендує на посаду, та близьких їй осіб;
3) наявність у особи та близьких їй осіб корпоративних прав;
4) особу, яка претендує на зайняття посади, у тому числі про стан її здоров’я, освіту, наявність наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.
3. Спеціальна перевірка проводиться у п’ятнадцятиденний строк за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 і підпунктах «а»-»ґ» пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону.
У разі відсутності зазначеної згоди питання щодо такої кандидатури не розглядається.
Положення щодо організації проведення спеціальної перевірки затверджується Кабінетом Міністрів України».
Таким чином, положення цієї статті містять вимоги, які відсутні в Законі України «Про нотаріат». При цьому законодавець пропонує особам, які бажають стати нотаріусами, пройти спеціальну перевірку у добровільно-примусовому порядку за їхньою письмовою згодою. Але в разі ненадання такої згоди особа позбавляється права на зайняття нотаріальною діяльністю, що можна розцінювати як заборону на професію та порушення презумпції невинуватості.
Фінансовий контроль.
1. «1. Особи, зазначені в пункті 1 і підпунктах «а»-»ґ» пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону, зобов’язані подавати відомості про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, у порядку та обсягах, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами.
Порядок оприлюднення зазначених відомостей визначається законом.
2. У разі відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента особа, зазначена в пункті 1 і підпунктах «а»-»ґ» пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону, зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження банку-нерезидента.
3. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 і підпунктах «а»-»ґ» пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому законодавством порядку відомості про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном.
У разі неподання або подання недостовірних відомостей зазначена особа не може бути призначена (обрана) на відповідну посаду, а призначена особа підлягає звільненню, якщо інше не передбачено Конституцією України».
Отже, неподання або подання неповної (недостовірної інформації) є підставою для складання адміністративного протоколу щодо нотаріуса-«корупціонера».
Крім того, Закон 1 (ст. 14) передбачає вимоги щодо прозорості інформації у приватній сфері. У ній розглядається питання конфіденційної, комерційної та банківської таємниць.
1. «1. Не є конфіденційною та не може становити комерційну або банківську таємницю інформація про:
1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону;
2) розміри, види винагороди, що одержують особи, зазначені в пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, а також правочини, пов’язані з одержанням подарунків цими особами або близькими їм особами;
3) працевлаштування, виконання робіт, надання послуг за цивільно-правовими угодами близьким особам осіб, зазначених у пунктах 1–2 частини першої статті 2 цього Закону, якщо інше не передбачено законом».
Згадану норму викладено досить декларативно. У ній не визначено чітко ані порядку, ані суб’єктів, ані підстав надання такої інформації. Тому можна очікувати на різноманітні запити до нотаріусів з відповідних структур з посиланням на норми цієї статті.
Виходячи із норм ст. 16 Закону 1 «1. Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції в межах відповідного адміністративно-територіального утворення та в державі в цілому зобов’язані щороку не пізніше 10 лютого оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо протидії корупції та про осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
2. Спеціально уповноважений орган (особа) з питань антикорупційної політики щороку не пізніше 1 квітня готує та оприлюднює у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку звіт про результати проведення заходів щодо запобігання та протидії корупції».
Відповідальність за корупційні
правопорушення
У розділі ІV Закону 1 розглядається відповідальність за корупційні правопорушення. Реалізація закладених у ньому норм пов’язана із Законом 2. У статті 18 Закону 1 зазначено, що «особи, згадані в частині першій статті 2 цього Закону, притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової або дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку».
Закон 2 вводить нову частину до Кодексу України про адміністративні правопорушення та нові склади злочинів (статті) до Кримінального кодексу України.
До Кодексу України про адміністративні правопорушення введено главу 15-Б «Корупційні адміністративні правопорушення».
«Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення».
Стаття 212–21. Одержання неправомірної вигоди
«Одержання особою неправомірної вигоди для себе чи іншої особи у розмірі, що не перевищує п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру».
Стаття 212–23. Незаконне сприяння фізичним або юридичним особам
«Сприяння особою з використанням посадового становища фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладенні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти) з метою одержання за це неправомірної вигоди, якщо її розмір не перевищує п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру».
Слід мати на увазі, що доки в Законі України «Про нотаріат» не закріплені фіксовані ціни, доти приватного нотаріуса практично неможливо притягти до адміністративної відповідальності за статтями 212–21, 212–23 КАП України.
Стаття 212–28. Порушення вимог фінансового контролю
«Порушення особою встановлених законодавством вимог щодо подачі відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру —
тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неподання або несвоєчасне подання відомостей про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента — тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Суб’єктом корупційного адміністративного правопорушення у статтях 212-28, 212-30–212-33 є особи, визначені в пунктах 1 і 2 частини першої статті 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».
Щиро сподіваюсь, що нотаріус не буде тією фігурою, стосовно якої представники державних органів України шукатимуть його вклади в закордонних банках на території інших держав. Тим більше що, на відміну від вітчизняного законодавства, в інших державах банківська таємниця захищається реально, а не декларативно. І навіть на підставі ратифікованих міжнародних угод без порушення кримінальної справи відносно конкретної особи іноземний банк не надасть відповідної інформації правоохоронним органам України.
Стаття 212–31. Незаконне використання інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням посадових повноважень
«Незаконне використання особою інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням посадових повноважень, — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Для притягнення нотаріуса до відповідальності за згаданою статтею потрібно довести, що інформацію, отриману або від клієнта або з відповідних баз даних, до яких має доступ нотаріус, було використано незаконно. Без особистого визнання нотаріусом згаданого факту здійснити це досить складно. Навіть важко уявити, що це може бути за дія, особливо враховуючи, що нотаріус не виконує посадових повноважень.
Стаття 212-32. Незаконне одержання подарунка (дарунка)
«Одержання особою особистого подарунка (дарунка) на порушення вимог закону — тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією такого подарунка (дарунка)».
Подарунків вартістю, яка перевищує розмір однієї податкової пільги, від осіб, котрі були клієнтами чи навіть гіпотетично можуть бути клієнтами, краще взагалі не брати, і тоді подібна стаття вам не загрожує. У 2009 році згадана пільга становила 302 гривні 50 копійок.
Стаття 212–33. Порушення вимог щодо декларування особистих інтересів
«Неподання особою у випадках, передбачених законодавством, відомостей про наявність особистих інтересів чи обставин, що можуть призвести до невиконання чи неналежного виконання нею своїх посадових обов’язків, — тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
У цій ситуації слід мати на увазі, що довести причинно-наслідковий зв’язок між тим, що нотаріус не подав передбачених законом відомостей про наявність особистих інтересів чи обставин, котрі призведуть до невиконання чи неналежного виконання обов’язків нотаріуса, практично неможливо.
Також слід враховувати, що доки в Законі України «Про нотаріат» не закріплено фіксованих цін, приватного нотаріуса практично неможливо притягти до адміністративної відповідальності за статтями 212–21, 212–23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3) у статті 221 цифри «212–2-212–20» замінити цифрами «212–2-212–33»;
«Протокол про вчинення корупційного адміністративного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.
Особа, що склала протокол про вчинення корупційного адміністративного правопорушення, одночасно з надісланням його до суду надсилає органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, де працює особа, яка притягається до відповідальності, повідомлення про складення протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми закону, яку порушено».
Таким чином, ми бачимо, що, незважаючи на складення адміністративного протоколу, доки вину правопорушника не доведе суд — він ще не «корупціонер».
Проте слід знати, що відповідно до ст. 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
«Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню».
До Кримінального кодексу України також введено «нові» склади корупційних злочинів.
Стаття 235-3 Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги;
Стаття 235-5 Підкуп особи, яка надає публічні послуги;
Стаття 358 Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів;
Стаття 369-1 Зловживання впливом.
Твердо переконаний: коли нотаріус сумлінно виконує свою роботу, то його не зможуть притягти до відповідальності за згаданими статтями Кримінального кодексу України, оскільки їх можливо вчинити виключно з прямим умислом. Тобто особа, котра їх вчиняє, усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Водночас переконаний, що коли законодавець як суб’єкта скоєння певних злочинів назвав нотаріуса, то представники відповідних правоохоронних органів намагатимуться притягувати нотаріуса до кримінальної відповідальності за «новими» статтями Кримінального кодексу України.
Сподіваюсь, що через певний проміжок часу частину певних положень згаданих законів Конституційний суд України визнає неконституційними, і вони втратять свою чинність.

Олег ПОПОВЧЕНКО отримати повну версію статті