НОТАРІАТ ТА РИНОК

ІННА ГОЛОВЕНКО,
приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу
НОТАРІАТ ТА РИНОК
Досліджуючи сьогодні наукову літературу, що пов’язана зі сферою нотаріату, можна часто зустріти такі терміни, як «ринок нотаріальних послуг», «якість нотаріальних послуг», «конкуренція в нотаріаті».
Від правильного розуміння цих термінів залежать не тільки взаємовідносини нотаріусів та суспільства, але й методи державного регулювання нотаріальної діяльності.
Що ж таке «ринок»? Якими ознаками характеризується це поняття?
Ринок — сфера обміну товарами й послугами між продавцями та покупцями, місце, де здій¬снюється купівля-продаж.
В економічному словнику термін «ринок», крім того, визначається як «система економічних відносин між виробниками і споживачами продукції». Але чи можна вважати нотаріуса з точки зору економіки повноцінною економічною одиницею, якщо йому прямо заборонено отримувати прибуток від своєї діяльності?
Суб’єкти підприємництва мають право здій¬снювати свою діяльність у різних організаційних формах (наприклад, ТОВ, ПАТ, ФОП), змінювати свою організаційну форму та напрямки діяльності протягом життєвого циклу економічної одиниці, залучати інвесторів, оскільки їх основною метою є отримання прибутку.
Нотаріус таких прав позбавлений
Відповідно до закону він не має права здійснювати діяльність у формах, передбачених для суб’єктів підприємництва, змінювати напрямки діяльності, так як це тягне за собою позбавлення свідоцтва, залучати інвесторів чи випускати акції для залучення коштів ззовні, тому у своєму нинішньому статусі нотаріус є надзвичайно вразливою економічною одиницею, яка не має можливості використовувати доступні іншим суб’єктам господарювання інструменти ринку.
З територіальної точки зору ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національ¬ним, регіональним і локальним (місцевим). Національний — це весь внутрішній ринок країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний — ринок окремого територіального підрозділу (респу¬бліки, краю, області, району). Локальний — ринок якоїсь місцевос¬ті, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.
Для суб’єктів підприємництва не існує обме¬жень в освоєнні всіх вищевказаних ринків, є лише умови здійснення такої діяльності, закріп¬лені в законі. Юридичні особи мають право створювати філії та представництва як на території України, так і на території інших країн. Суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа може провадити експансію на ринок шляхом залучення найманих осіб, створюючи додаткові точки реалізації своїх товарів та послуг.
Нотаріус має право здійснювати свою діяль¬ність лише в межах визначеного нотаріального округу, він не має права поширювати свою діяльність на території інших округів і тим більше інших держав. Навіть у визначеному нотаріальному окрузі нотаріусу дозволяється мати тільки одне бюро (контору) для здій¬снення нотаріальної діяльності.
Суб’єкти підприємництва можуть застосовувати та змінювати технології виробництва продукту на власний розсуд, особливо якщо таке впровадження дозволяє збільшити прибуток.
Нотаріус не має права впроваджувати нові, «ефективні» технології для «оптимізації» та покращення «якості» нотаріальних дій чи збільшення прибутку на власний розсуд. Він має чітко дотримуватись алгоритмів вчинення нотаріальних дій, встановлених державою.
Аналізуючи діяльність нотаріуса в цьому аспекті, можна дійти до висновку, що він має багато спільних рис з найманим працівником, який перебуває на службі в держави. Тому нема достатніх підстав говорити про приватного нотаріуса як про повноцінну економічну одиницю у сфері ринкових відносин, мова може йти лише про його фінансову та організаційну відособленість.
Що таке «нотаріальні послуги»?
Сьогодні навіть у юридичній літературі можна зустріти термін «нотаріальні послуги». Що саме науковці мають на увазі, вживаючи цей термін, наразі не відомо.
Авер’янов В. Б. справедливо звертає увагу на те, що термін «публічні послуги» загалом зустрічається в законодавстві таких країн, як США, Велика Британія, Канада. Оскільки основна орієнтація щодо покрашення функціонування публічної адміністрації в цих країнах робиться саме на використанні стандартів і механізмів приватного сектора, категорія «послуги» вживається досить часто. У країнах романо-германської сім’ї права домінуючим залишається традиційний підхід нормативного визначення відносин між владою й приватними особами через використання таких категорій, як «повноваження» адміністративних органів, «функції», «завдання» тощо.
Термін «нотаріальні послуги» законодавчого визначення та закріплення не має, він виник та міцно ввійшов у вжиток на побутовому рівні за роки діяльності приватного нотаріату в Украї¬ні. Натомість, описуючи діяльність нота¬ріуса, Закон України «Про нотаріат» оперує іншим поняттям — «професійні обов’язки». Застосування цього терміна є виправданим, оскільки пріоритетною вимогою до діяльності нотаріуса з боку держави є не отримання прибутку, а виконання функцій, покладених на нього державою. Вчиняючи нотаріальну дію, нотаріус керується в першу чергу не своїми особистими інтересами, а інтересами держави.
Перед тим як приступити до виконання своїх професійних обов’язків, нотаріус зобов’язаний скласти присягу, що ще більше споріднює його з чиновником. Так, дійсно, нотаріус при вчиненні нотаріальних дій має право складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру, надавати інформаційно-технічні послуги. У цьому випадку можна вжити термін «нотаріальні послуги», оцінюючи кожну з них окремо, але поширювати цей термін на вчинення нотаріусом нотаріальних дій недоцільно.
В результаті своєї діяльності нотаріус виробляє певний продукт, особливість якого полягає в тому, що він одночасно втілений у матеріально-речовій формі (формі документа) та у формі послуги (наприклад, системно-правовий аналіз чинного законодавства). Ще однією особливою ознакою продукту, що створює нотаріус, є обов’язкова присутність в ньому державного волевиявлення, яке делеговане нотаріусу дер¬жавою.
Чи може бути волевиявлення держави товаром?
При отриманні ствердної відповіді виникає таке запитання: хто в цьому випадку буде вважатися суб’єктом надання послуг — нотаріус чи держава?
Розуміння діяльності нотаріуса як надання послуг є надто звуженим і не дає уявлення та не розкриває суті нотаріальної діяльності. Тому вживання терміна «нотаріальні послуги» веде до спотворення в суспільстві розуміння функцій нотаріуса та завдань і місії нотаріату в цілому.
У самому статусі приватного нотаріуса закладений дуалізм: з одного боку, на нього покладено виконання публічно-правових функцій, делегованих йому державою, з іншого боку, організаційна форма його діяльності здійснюється на приватних засадах. Неоднозначність статусу приватного нотаріуса веде до ускладнення розуміння його місця як економічної одиниці в системі ринкових відносин, а отже до ускладнення вибору методів державного регулювання нотаріальної діяльності.
Що означає поняття «якість»?
Чи можна взагалі оперувати таким терміном, як «якість нотаріальних послуг»? Що служитиме параметрами визначення «якості» вчинення нотаріальної дії?
Існує багато трактувань і термінологічних підходів до визначення поняття «якість». Так, наприклад, у філософському розумінні якість є «безпосередньою характеристикою безпосереднього буття», в політекономічному — «результат взаємодії споживчої вартості і вартості». В побуті цей термін часто використовується для позначення відповідності продукції чи послуг певним вимогам.
Одним з найбільш поширених визначень якості є «задоволення потреб покупця». У сфері спеціалістів з проблем якості існує велика кількість визначень цієї категорії. Ще у 1968 р. було виявлено більше 100 різноманітних трактувань, і з тієї пори їх кількість не зменшилася. В 1986 р. Міжнародною організацією зі стандартизації ІSО були сформульовані визначення якості для всіх галузей промисловості та бізнесу.
Стандарт ISO 9000:2000 дає таке формулювання: «Якість — ступінь, з яким сукупність власних характеристик виконує вимоги».
Оцінка якості зажди складний і суперечливий процес. На сьогодні в Україні відсутні будь-які стандарти для оцінки якості вчинених нотаріальних дій, відсутні також характеристики такої якості.
Достатньо звернути увагу на один особливий аспект, щоб зрозуміти відмінність між нотаріальною дією та всіма іншими продуктами (товарами і послугами), виробленими на ринку, при застосуванні поняття «якість».
Суб’єкт підприємницької діяльності, виготовляючи товар чи надаючи послуги, може свідомо чи несвідомо піти на порушення закону, але факт порушення закону не обов’язково вплине на якість його товару чи послуги, тому що вироблений товар чи надана послуга при цьому можуть задовольняти в повній мірі потреби споживача. Вироблений продукт все одно матиме споживчу вартість навіть при порушенні таким суб’єктом чинного законодавства, і може бути використаний споживачем.
Тобто такі поняття, як «якість» і «законність», в результаті діяльності суб’єктів підприємництва, пов’язаної з виробництвом товарів чи наданням послуг, є чітко розмежованими і не співпадають.
Основним критерієм результату здійснення нотаріальної діяльності є законність, тобто вчинена нотаріальна дія обов’язково має бути законною, в іншому разі вона не матиме споживчої вартості. Зважаючи на це, можливість застосування поняття «якість» як критерію оцінки вчиненої нотаріальної дії є досить сумнівною.
Це означає, що не можна бездумно застосовувати за аналогією терміни, якими описуються ринкові процеси, для характеристики нотаріальної діяльності, яка має власну специфіку та за своєю суттю не є комерційною.
Що таке «конкуренція»?
З економічної точки зору конкуренція (від латинського «concurrere» — зіштовхуватися) — економічний процес взаємодії, взаємозв’язку боротьби продуцентів та поставщиків при
реалізації продукції, суперництво між окремими виробниками чи поставщиками товарів та/або послуг за найбільш вигідні умови виробництва, а також у сфері застосування капіталу.
Як бачимо, поняття «конкуренція» є багато¬гранним та включає в себе багато аспектів. Формат статті не дозволяє провести глибокий аналіз усіх аспектів такого явища, як конкуренція, але варто зупинитися на основних.
Як і кожне явище в суспільстві, конкуренція має свої позитивні та негативні риси.
В загальному конкуренція за своїми методами поділяється на цінову та нецінову, тобто конкуренцію на основі ціни та конкуренцію на основі якості.
Позитивні наслідки конкуренції суспільство відчуває при застосуванні прогресивних стратегій конкурентної боротьби, що переважно належать до методів так званої нецінової конкуренції. Так, це відбувається, коли суб’єкт ринку шукає революційні технічні та організаційні рішення, які дозволяють привабити покупця і низькою ціною, і високою якістю. Саме завдяки такій стратегії з’являються нові товари чи методи виробництва (електрична лампа, конвеєр, кулькова ручка). Однак цю стратегію бізнес використовує не надто часто: революційні зміни є небезпечними для великих фірм, тому що знецінюють їх інвестиції, які були зроблені раніше, а дрібним фірмам зазвичай не вистачає фінансових ресурсів на науково-дослідні та конструкторські розробки.
Для приватних нотаріусів втілення цієї стратегії є практично неможливим. Нотаріат не ставить за мету створення революційно нового продукту, а всі зміни в порядку здійснення нотаріальної діяльності та вчиненні нотаріальних дій можуть бути впроваджені тільки «згори» і будуть однаковими для всіх нотаріусів. Тобто навіть теоретично приватний нотаріус позбавлений можливості створити новий індивідуальний продукт, що надавав би конкурентні переваги саме цьому, конкретному нотаріусу. Крім того, сфера застосування капіталу приватного нотаріуса є надзвичайно обмеженою, він не має права інвестувати свої кошти у нові бізнесові проекти, так як це прямо заборонено законом.
Зважаючи на це, нотаріус позбавлений можливості використати інший прогресивний метод нецінової конкуренції — метод диференціації товару, тобто надання товару особливих, індивідуальних ознак, які дозволяють повніше задовольнити потреби споживача. Як зазначалося вище, всі нотаріуси керуються однаковими алгоритмами вчинення нотаріальних дій, і індивідуалізувати цей процес неможливо.
Натомість негативні риси конкуренції можуть проявлятися при використанні недобросовісних стратегій конкурентної боротьби, що належать до методів цінової конкуренції. Це виявляється тоді, коли фірми починають переманювати покупців, пропонуючи товар за більш низькою ціною. Крайнім проявом цінового суперництва є демпінг, який небезпечний тим, що може призвести до обопільного розорення суперників. В останні роки в приватному нотаріаті надзвичайно поширена ще одна деструктивна стратегія — виплата винагороди («відкатів») за вчинені нотаріальні дії, суб’єктам, дотичним до здійснення нотаріальної діяльності.
Сьогодні державне регулювання нотаріату пішло шляхом збільшення кількості приватних нотаріусів та активізації конкурентної боротьби під приводом «підвищення якості нотаріальних послуг».
Як бачимо, приватний нотаріус об’єктивно є дуже обмеженим у виборі методів та стратегій конкурентної боротьби, особливо в конкуренції неціновій, яка за своєю суттю є більш прогресивною, ніж цінова конкуренція. Більшість прогресивних стратегій конкурент¬ної боротьби є для нотаріуса недоступними з огляду на специфіку його діяльності, тому нотаріуси стрімко впроваджують в життя деструктивні стратегії конкуренції. Такий факт є, безперечно, негативним, оскільки не тільки підриває економічну основу здійснення нотаріальної діяльності, але й відображається на законності вчинених нотаріальних дій та неупередженості нотаріуса. Про жодне «підвищення якості нотаріальних послуг» в такому випадку мова йти не може.
В зв’язку з цим особливої цінності набуває досвід розвинутих країн, що входять до Міжнародного союзу латинського нотаріату, які, здійснюючи державне регулювання нотаріальної діяльності і чітко розуміючи особливість статусу приватного нотаріусу як економічної одиниці у сфері ринкових відносин, застосовують принцип квотування робочих місць. Цей принцип дає можливість зберегти конкуренцію серед нотаріусів і водночас зменшити вплив негативних аспектів конкурентної боротьби, а також посилити державний контроль у сфері діяльності нотаріату.

ІННА ГОЛОВЕНКО отримати повну версію статті