НОТАРІАЛЬНІ ФОРМИ ТА СПОСОБИ ОХОРОНИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

ЮЛІЯ ЖЕЛІХОВСЬКА,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права, приватний нотаріус
НОТАРІАЛЬНІ ФОРМИ ТА СПОСОБИ ОХОРОНИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
У літературі до складових елементів захисту суб’єктивних цивільних прав і законних інтересів відносять: об’єкт, що підлягає захисту; суб’єкт — особу, права та інтереси якої порушено і яка володіє суб’єктивним правом на захист; спосіб захисту; форму захисту [1, с. 31]. Так, відповідно до зазначеного, слід відмітити, що об’єктом цивільної охорони є суб’єктивні цивільні права та інтереси. Водночас слід звернути увагу на ст. 18 ЦК України, яка носить назву «Захист цивільних прав нотаріусом» та визначає, що нотаріус здійснює захист цивільних прав. Вважаємо, що таке штучне звуження об’єкта нотаріальної охорони є невиправданим та не відповідає сутності визначених правовідносин. З огляду на це, ми пропонуємо змінити сьогоднішню назву ст. 18 ЦК України на назву «Охорона цивільних прав та інтересів нотаріусом» з метою розширення кола об’єктів, які повинні підлягати нотаріальній охороні. За аналогічних обставин слід доповнити категорією охоронюваного законом інтересу і сам текст вказаної статті.
Що стосується суб’єкта нотаріальної охорони, то, безперечно, з однієї сторони це буде нотаріус, який здійснює охоронні функції, а з іншої — фізичні та юридичні особи, держава.
Враховуючи усі зазначені вище точки зору, проблему форм захисту цивільних прав і інтересів можна звести до двох форм: юрисдикційної та неюрисдикційної. Основна різниця між ними полягає в тому, що захист прав та інтересів у юрисдикційній формі здійснюється спеціально уповноваженими на конкретний вид діяльності державою органами з властивим кожному з них певним процесуальним порядком діяльності, тоді як захист прав та інтересів в неюрисдикційній формі відбувається в рамках матеріальних правовідносин і здійснюється, як правило, безпосередньо учасниками цієї дії. Крім того, діяльність щодо захисту прав і законних інтересів відбувається в певній процесуальній формі, встановленій законом для зазначеного органу, а ухвалений у справі правовий акт володіє обов’язковістю [14 с. 125]. Як вірно відмічається в літературі, юрисдикційна форма захисту є «діяльністю державних органів із захисту порушених або оспорюваних суб’єктивних прав» [3, с. 16]. Зміст такої форми полягає в тому, що уповноважена особа, яка вважає, що її право та інтереси порушені, звертається за захистом до компетентних державних органів, які визначені спеціальним законом або ж домовленістю сторін (наприклад, у випадках, що передбачені Законом України «Про третейські суди») [4, с. 27]. Застосовувати цю форму також можна і у разі використання імперативних колізійних норм національного законодавства у правовідносинах за участю іноземного елемента, і у разі використання законодавчих норм, які застосовуються в силу специфічних рис деяких правовідносин.
Хоча неюрисдикційна форма для захисту цивільних прав та інтересів також важлива, ми все ж таки в межах нашого дослідження докладніше розглянемо структуру юрисдикційної форми захисту. Традиційно юрисдикційна форма захисту поділяється на дві підформи: судову та адміністративну [5, с. 26]. Проте ми вважаємо, що такий підхід суттєво збіднює всі можливі варіанти застосування зазначеної форми, тому, на нашу думку, є необхідним розширити юрисдикційну форму захисту цивільних прав та інтересів та закріпити поряд із судовим та адміністративним порядком захисту охорону прав фізичної та юридичної особи нотаріусом (нотаріальний захист) [5, с. 26].
Також ми не можемо погодитись з думкою, що діяльність нотаріальних органів (нотаріусів) у своїй основі має забезпечувальний характер і не спрямована безпосередньо на захист порушеного права. Винятком з цього правила є лише повноваження нотаріуса щодо вчинення виконавчих написів, які спрямовані на стягнення заборгованості [6, с. 30]. До речі, саме такий підхід зафіксований і в чинному законодавстві: відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках та в порядку, встановлених законом. На наше переконання, такий підхід є доволі застарілим, і діяльність нотаріуса щодо охорони цивільних прав та інтересів учасників цивільних відносин є більш різноманітною. Безперечно, вчинення виконавчого напису є одним з основних, але далеко не єдиним способом захисту.
Нотаріальна форма охорони регулює суспільні відносини, пов’язані з охороною суб’єктивного права особистості, без допомоги судових органів. Цей інститут несудового захисту є охоронним та має окреме нормативно-правове регулювання. Нотаріальна форма охорони наділена такими ознаками: відносною самостійністю, специфічністю способу правового регулювання тощо. В рамках зазначеного інституту існують групи норм, що регулюють окремі способи нота­ріальної охорони.
Нотаріальна форма охорони, на нашу думку, повинна включати в себе: по-перше, діяльність спеціально уповноважених органів та осіб щодо застосування права, яка відбувається з дотриманням певних процедур; по-друге, якщо відсутня спеціальна процедура несудового захисту прав людини, то в кожному конкретному випадку особа самостійно визначає порядок захисту свого права, виходячи з власних інтересів і можливостей. Особливістю процедур, що застосовуються в межах несудового захисту прав людини, є те, що особі надається можливість самостійного їх вибору для захисту свого права. Які вчинки буде здійснювати особа, захищаючи його — це на її розсуд, головне, щоб це було в межах закону.
Правовий конфлікт може виникнути не тільки у правовідносинах певних осіб. Він має місце й у випадку, якщо є реальні перешкоди (або загроза їхнього виникнення) при здійсненні цивільних прав. На подолання цих перешкод спрямовано насамперед встановлення фактів нотаріусом. Можна виділити два напрямки діяльності нотаріату щодо попередження правових конфліктів та сприяння їх вирішенню:

ЮЛІЯ ЖЕЛІХОВСЬКА отримати повну версію статті