НОТАРІАЛЬНА ТАЄМНИЦЯ: МІЖ КРИМІНАЛЬНОЮ ТА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

ОЛЕКСАНДР ЄФІМОВ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
НОТАРІАЛЬНА ТАЄМНИЦЯ: МІЖ КРИМІНАЛЬНОЮ ТА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. При цьому законність названа першою у переліку основних засад судочинства. Тож на ній і зосередимося, досліджуючи правовий статус нотаріуса та нотаріальної таємниці в суді.
Нотаріус у результаті здійснення своєї професійної діяльності може стати учасником судового процесу. При цьому він не «застрахований» від участі в жодному з існуючих в Україні судових проваджень: цивільному, адміністративному чи кримінальному. Хіба що для Конституційного Суду України конкретні нотаріальні дії навряд чи будуть цікавими. Названі ж вище судові процеси є тими, від яких нотаріусу зарікатися не варто. При цьому слід мати на увазі, що законність як одна з основних засад судочинства в Україні захищає професійну діяльність нотаріуса шляхом уведення в законодавство поняття «нотаріальна таємниця».
НОТАРІАЛЬНА ТАЄМНИЦЯ
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат» (далі — Закон) нотаріальна таємниця — це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо. Обов’язок збереження цієї таємниці покладено не лише на нотаріуса, а й на його помічника. А от обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширено на ще більше коло осіб, а саме на:
осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи;
осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків;
інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.
До осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, можна, наприклад, віднести співробітників Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які діють з метою регулювання організації нотаріальної діяльності. На їх вимогу нотаріуси зобов’язані видавати підписані ними копії документів та витяги з них, а також пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами. Тож співробітники вказаних органів влади зобов’язані дотримуватися нотаріальної таємниці.
ЗАХИСНИЙ РЕЖИМ НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ
Захисний режим нотаріальної таємниці полягає в тому, що не лише нотаріуси та їх помічники не просто мають право, а й зобов’язані відмовитися від виконання правомірних вимог інших суб’єктів правовідносин, але також й інші особи, які в силу тих чи інших обставин отримали доступ до відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, також стають її носієм і зобов’язані охороняти її.
Проте слід зазначити, що Закон містить певні обмеження режиму нотаріальної таємниці, таким чином позбавляючи її абсолютного характеру. Наприклад, та ж сама ст. 8 Закону зобов’язує нотаріуса протягом 10 робочих днів надати довідку про вчинені нотаріальні дії на письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів. Однак нотаріус зобов’язаний задовольнити таку письмову вимогу за умови, якщо вона обґрунтована. Тобто законодавець надав нотаріусу право оцінювати, обґрунтованою є вимога вказаних органів чи ні. Зрозуміло, що реалізувавши це право, тобто оцінивши обґрунтованість вимоги, нотаріус має й інше право, похідне від вищезазначеного, а саме: право відмовити у наданні відповідної довідки про вчинені нотаріальні дії та інших документів, якщо вважатиме, що письмова вимога є необґрунтованою. Вважати категоричним та безумовним обов’язок нотаріуса видати довідку на вимогу вказаних органів можна лише проігнорувавши наявність у цій нормі права слова «обґрунтована».

Олександр ЄФІМОВ отримати повну версію статті