НОТАРІАЛЬНА ПРАКТИКА ТА ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ, ЇХ СПІВВІДНОШЕННЯ В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

МАРІЯ АРТЕМОВА,
юридичний радник науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»
НОТАРІАЛЬНА ПРАКТИКА ТА ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ, ЇХ СПІВВІДНОШЕННЯ В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
Указом Президента від 13.04.2011 р. № 466/2011 в Україні було створено Державну службу фінансового моніторингу України. Ця служба виникла на базі Державного комітету фінансового моніторингу України, який, у свою чергу, був створений Указом Президента України від 24.12.2004 р. № 1527. А ще до цього існував Державний департамент фінансового моніторингу — урядовий орган державного управління, що діяв у складі Міністерства фінансів України і був створений у лютому 2002 року відповідно до Указу Президента України від 10.12.2001 р. № 1199/2001. Створення цих органів передбачало виконання таких завдань:
1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;
2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов’язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму;
3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
28 листопада 2002 року в Україні був прийнятий Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» № 249-IV, а потім ще ряд нормативних атів, які по черзі то доповнювали один одного, то відміняли, але все ж вдосконалювали всю систему. Це було наслідком Указу Президента України «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 10.12.2001 р. № 1199/2001, в якому зазначалось:
«З метою запобігання, виявлення, викриття і припинення легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом, визначення механізму протидії цьому явищу, захисту інтересів держави та громадян постановляю:
1. Запровадити з 1 січня 2002 року на період до прийняття відповідного законодавчого акта обов’язковий фінансовий контроль за всіма фінансовими операціями, що визначені законом як значні або сумнівні та здійснюються на території України фізичними і юридичними особами».
Отже, з 2001 року Україна приєдналась до світової спільноти у боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму. На сьогоднішній час Державна служба фінансового моніторингу України активно співпрацює з провідними міжнародними організаціями та спеціалізованими іноземними установами, які опікуються питаннями протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, такими, як Група з розробки фінансових заходів протидії відмиванню коштів (FATF), регіональні організації за типом FATF — Спеціальний комітет Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів (MONEYVAL) та Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів та фінансуванню тероризму (ЄАГ), Рада Європи та Європейська Комісія, Управління ООН з питань наркотиків та злочинності, Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки світу, Світовий банк, Міжнародний Валютний Фонд (з офіційного сайту: http://www.sdfm.gov.ua/articles.php?cat_id=40&lang=uk).
З 2004 року Державна служба фінансового моніторингу України є членом Егмонтської групи, яка на сьогодні поєднує фінансові розвідки 127 країн світу та забезпечує обмін інформацією, в розслідуванні щодо відмивання коштів і фінансування тероризму. Представники Держфінмоніторингу постійно беруть активну участь у засіданнях Егмонтської групи. Група «Егмонт» — неформальне об’єднання підрозділів фінансової розвідки світу, які об’єднані загальною метою — створити колективний механізм для зміцнення співпраці й обміну інформацією, корисною для виявлення і припинення відмивання грошей, а потім і фінансування тероризму.
Активність України як у міжнародній співпраці, так і в норматврчій діяльності була наслідком занесення її до «Чорного списку» ФАТФ (FATF). «Чорний список» ФАТФ (FATF) ведеться з лютого 2000 року та включає країни та території, які ухиляються від співпраці з ФАТФ (FATF) у боротьбі з відмиванням коштів (або ті, які не достатньо активно співпрацюють). Якщо FATF відчуває, що країна не докладає досить зусиль для того, щоб вдосконалити своє законодавство відносно системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, організація рекомендує «зустрічні заходи» (санкції) стовно таких країн. Це і було запроваджено на той час відносно України (з сайту: http://en.wikipedia.org/wiki/FATF_Blacklist). У лютому 2003 року ФАТФ (FATF) скасувала санкції щодо України після прийняття останньою ряду нормативних актів, спрямованих на посилення боротьби з відмиванням коштів, однак Україна ще до лютого 2004 року залишалась у «Чорному списку».
Національні «чорні списки», що ведуться у зв’язку з боротьбою з відмиванням кримінальних капіталів, зазвичай складаються на основі аналогічного списку ФАТФ (FATF). Кожна держава самостійно (але відповідно до рекомендацій тієї ж ФАТФ (FATF)) визначає заходи, що вживаються в разі ведення операцій з резидентами країн, що занесені до такого списку. Як правило, вони включають більш ретельний, ніж зазвичай, контроль над такими операціями, а в деяких випадках відбувається і повна заборона таких операцій (наприклад, заборона на відкриття коррахунків банкам, що зареєстровані в цих країнах). Так, в США розпорядження банкам з приводу проведення заходів відносно тих або інших юрисдикцій видає Бюро з питань протидії фінансовим злочинам при Міністерстві фінансів США (Financial Crimes Enforcement Network — FinCEN) (http://www.fincen.gov). Список FinCEN близький до списку ФАТФ (FATF) (що недивно, зважаючи на провідну роль США в цій організації), але не повністю тотожний йому. Власне, списку як такого не існує — по кожній країні випускаються індивідуальні вказівки, що вводять або знімають заходи стосовно неї. До списку FinCEN (в редакції від травня 2003 року) (відмивання коштів) входила Україна. У квітні 2002 року Бюро з питань протидії фінансовим злочинам при Міністерстві фінансів США опубліковало консультативний висновок з метою повідомити банки та інші фінансові установи, що працюють у Сполучених Штатах, про недосконалість режиму протидії відмиванню грошей, що діє в юридичних, контролюючих і регулюючих системах України, та прийняття ряду заходів у зв’язку з цим. Дослівно: «Корупція, організована злочинність, контрабанда та ухилення від сплати податків — це деякі з істотних проблем, що перешкоджають Україні тоді, коли вона продовжує свій перехід до ринкової економіки в контексті демократичної держави. Зміцнення законів і постанов України, що стосуються відмивання грошей, щоб вони в цілому відповідали міжнародним стандартам, полегшило б цей перехід». І вже через 2 роки, в квітні 2004 року, у зв’язку із вдосконаленням та прийняттям українським Урядом низки законодавчих актів у сфері протидії відмиванню грошей, санкції до України було відмінено (з сайту: http://www.fincen.gov/news_room/advisory/).
Відповідно до матеріалу з Вікіпедії — незалежної енциклопедії група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) (англ. Financial Action Task Force on Money Laundering — FATF) — це міжурядова організація, яка займається розробкою світових стандартів у сфері протидії відмиванню злочинних доходів і фінансуванню тероризму (ПВД/ФТ), а також здійснює оцінки відповідності національних систем ПВД/ФТ цим стандартам. Основним інструментом ФАТФ у реалізації свого мандата є 40 Рекомендацій у сфері ПВД/ФТ, які піддаються ревізії в середньому один раз на п’ять років, а також 9 Спеціальних Рекомендацій у сфері протидії фінансуванню тероризму, які були розроблені після подій 11 вересня 2001 року у зв’язку з наростаючою загрозою міжнародного тероризму. ФАТФ була створена в 1989 році за рішенням країн «Великої сімки» і є основним міжнародним інститутом, що займається розробкою і впровадженням міжнародних стандартів у сфері ПВД/ФТ. Членами ФАТФ є 34 країни і дві організації, спостерігачами — 20 організацій і дві країни. Держави — члени ФАТФ: Австралія, Австрія, Аргентина, Білорусь, Бельгія, Бразилія, Великобританія, Німеччина, Гонконг (Китай), Греція, Данія, Індія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Китай, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Російська Федерація (з 19 червня 2003 року), Республіка Корея, Сінгапур, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, ПАР, Японія. Міжнародні організації: Єврокомісія, Рада співробітництва арабських держав Перської затоки.
ФАТФ приділяє значну увагу співпраці з такими міжнародними організаціями, як МВФ, Всесвітній банк, Управління ООН з наркотиків і злочинності. Ці структури реалізують свої програми, націлені на протидію відмиванню грошей і фінансуванню тероризму. Одним з основних інструментів реалізації Рекомендацій ФАТФ на національному рівні є Підрозділи фінансової розвідки (ПФР), що відповідають за збір і аналіз фінансової інформації в межах кожної конкретної країни з метою виявлення потоків фінансових коштів, здобутих незаконним шляхом.
Документи ФАТФ, особливо 40+9 Рекомендацій, є всеохоплюючим зведенням організаційно-правових заходів по створенню в кожній країні ефективного режиму протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму. Рекомендації ФАТФ не дублюють і не підміняють відповідні положення інших міжнародних актів, а за необхідності, доповнюючи їх, зводять в єдину систему організаційних принципів і правових норм, відіграючи при цьому важливу роль у процесі кодифікування норм і правил у сфері ПВД/ФТ. Відповідно до Резолюції СБ ООН № 1617 (2005) 40+9 Рекомендацій ФАТФ є обов’язковими міжнародними стандартами для виконання державами — членами ООН, в тому числі й Україною.
Серед 40+9 Рекомендацій ФАТФ, які, як ми бачимо, є і для нашої країни обов’язковими, є й такі (джерело з сайту: http://www.sdfm.gov.ua/content/File/Site_docs/2008/20.09.08/40_ukr_new-3.htm), які безпосередньо стосуються нотаріальної діяльності:
Рекомендація 12 (40 Рекомендацій). «12. Вимоги щодо обачливості і ведення обліку, викладені у рекомендаціях 5, 6 та 8–11, застосовуються до визначених нефінансових установ та осіб, що діють у нефінансових сферах, у наступних ситуаціях:
<...>
d) юристи, нотаріуси, інші незалежні професіонали у правовій сфері, бухгалтери, коли вони допомагають у плануванні або здійсненні операцій для свого клієнта стосовно:
купівлі-продажу нерухомості;
управління грошима, цінними паперами або іншими активами клієнта;
управління банківським, ощадним рахунком або рахунком з цінними паперами;
організації внесків для створення, діяльності або управління компаніями;
створення, діяльності або управління юридичними особами або компаніями або покупка або продаж об’єктів підприємницької діяльності…»;
Рекомендація 16 (40 Рекомендацій). «16. Вимоги, визначені в Рекомендаціях 13–15 та 21, застосовуються до визначених нефінансових занять та професій в наступних випадках:

Марія АРТЕМОВА отримати повну версію статті