НОТАРІАЛЬНА ПРАКТИКА: СПАДКОВЕ ПРАВО (ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ)

В. В. ЖУРАВСЬКА,
державний нотаріус, завідувач Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області, член методичної ради з питань нотаріату при Головному управлінні юстиції у Київській області
НОТАРІАЛЬНА ПРАКТИКА:
СПАДКОВЕ ПРАВО
(ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ)
Нерідко на практиці трапляються випадки, коли до нотаріуса звертаються для оформлення спадкових прав громадяни з документами на нерухоме майно, право власності на яке було зареєстровано з порушенням норм чинного законодавства.
Наприклад, до нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав звернулася громадянка ________ і надала свідоцтво про право на спадщину, видане 23.04.2004 Іванківською ДНК на ім’я спадкодавця. Спадкодавець помер у 2007 році і не встиг подати до відповідного бюро технічної інвентаризації правовстановлювальний документ для реєстрації права власності. Спадкоємиця у 2009 році звернулася до бюро технічної інвентаризації і зареєструвала нерухоме майно за спадкодавцем. Виникає закономірне питання: «Чи може нотаріус вважати поданий документ таким, що не відповідає нормам чинного законодавства?»
Давайте разом проаналізуємо норми чинного законодавства і знайдемо правильну відповідь.
Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) державна реєстрація права на нерухомість здійснюється відповідним органом. Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18.02.2002 р. за № 157/6445, було запроваджено державний реєстр прав на нерухомість, держателем якого визначено Міністерство юстиції України. На виконання Указу Президента України «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» вiд 17.02.2003 р. № 134/2003, встановлено, що реєстрація об’єктів нерухомого майна та прав на нього здійснюється у Реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно; функції адміністратора Реєстру здійснюються державним підприємством «Інформаційний центр» Мін’юсту України, а функції реєстратора — органами БТІ.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18.02.2002 р. за № 157/6445, реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється уповноваженим органом, коли власник подає заяву до відповідного БТІ.
Якщо власник будинку помер у 2007 році, то подати заяву до БТІ (через два роки після смерті!) про реєстрацію свого права власності аж ніяк не міг.
Пункт 11 ст. 346 ЦК України передбачає підстави припинення права власності, одна з яких — смерть власника. Отже, після смерті власник аж ніяк не міг здійснити державну реєстрацію права власності.
Таким чином, право власності спадкодавця було зареєстровано відповідним бюро технічної інвентаризації з порушенням чинного законодавства.
На підставі ч. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус повинен був відмовити спадкоємиці у вчиненні нотаріальної дії та винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
П О С Т А Н О В А
про відмову
місто Бровари 02 грудня 2009 року

01 грудня 2009 року до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області звернувся ПАРХОМЕНКО ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ, що зареєстрований та проживає в місті Броварах Київської області по вулиці Леніна, буд.302, про видачу йому на руки свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок під № 1 «а», що розташований у селі Станишівці Іванківського району Київської області по вулиці Щорса, що належав померлому ПАРХОМЕНКУ ВОЛОДИМИРУ ОЛЕГОВИЧУ.
Уважно вивчивши документи, що знаходяться у спадковій справі № 112 до майна померлого 13 жовтня 2007 року ПАРХОМЕНКА ВОЛОДИМИРА ОЛЕГОВИЧА, нотаріусом було
В С Т А Н О В Л Е Н О,
що 01 лютого 2008 року Броварською міською ДНК на підставі заяви ПАРХОМЕНКА ІВАНА ВОЛОДИМИРОВИЧА було відкрито спадкову справу за № 112 до майна померлого 13 жовтня 2007 року ПАРХОМЕНКА ВОЛОДИМИРА ОЛЕГОВИЧА.
До складу спадкового майна входив житловий будинок під №1 «а», що розташований у селі Станишівці Іванківського району Київської області по вулиці Щорса.
Для оформлення своїх спадкових прав спадкоємцем було надано правовстановлювальний документ на вищезазначене нерухоме майно, а саме свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане нотаріусом Іванківської районної ДНК 11.07.2004 року за реєстровим № 1–2715 на ім’я ПАРХОМЕНКА ВОЛОДИМИРА ОЛЕГОВИЧА. Дане свідоцтво було зареєстроване Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 05.12.2008 року.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮ України від 03.06.2002 року (зі змінами, внесеними наказом МЮ України № 49/5 від 19.06.2005 року), реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється уповноваженим органом, коли власник подає до відповідного БТІ заяву встановленої форми.
Власник будинку ПАРХОМЕНКО ВОЛОДИМИР ОЛЕГОВИЧ помер 13 жовтня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (серія І-ОК № 049700, виданим відділом РАЦС Броварського міськрайонного управління юстиції 14.10.2007 року) і відповідно подати заяву до БТІ 05.12.2008 року (через рік після смерті) про реєстрацію свого права власності аж ніяк не міг.
Пункт 11 ст.346 Цивільного кодексу України передбачає підстави припинення права власності, одна з яких — смерть власника. Отже, починаючи з 13 жовтня 2007 року право власності ПАРХОМЕНКА ВОЛОДИМИРА ОЛЕГОВИЧА було припинено і він не міг реєструвати його.
Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане нотаріусом Іванківської районної ДНК 11.07.2004 року за реєстровим № 1-2715 на ім’я ПАРХОМЕНКА ВОЛОДИМИРА ОЛЕГОВИЧА, було зареєстровано Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 05.12.2008 року з порушенням вимог чинного законодавства України.
Частина 2 ст.49 Закону України «Про нотаріат» зазначає, що нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.49, 50 Закону України «Про нотаріат»,
п о с т а н о в и в:
1. Відмовити ПАРХОМЕНКУ ІВАНУ ВОЛОДИМИРОВИЧУ у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину на будинок під № 1 «а», що розташований в селі Станишівці Іванківського району Київської області по вулиці Щорса, що належав померлому ПАРХОМЕНКУ ВОЛОДИМИРУ ОЛЕГОВИЧУ.
2. Роз’яснити заявникові положення чинного законодавства України стосовно оскарження відмови у вчиненні нотаріальних дій.
Від редакції
Слід звернути увагу читачів, що є і інша точка зору щодо вирішення зазначеного казусу з нотаріальної практики.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Згідно із ст. 182 ЦК України право власності на нерухоме майно в Україні підлягає обов’язковій державній реєстрації. При цьому згідно із ч. 4 ст. 182 ЦК України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. На цей час в Україні діє Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» вiд 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі — Закон № 1952-IV). Згідно із ст. 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Частиною 1 ст. 18 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця. У зв’язку з тим, що спадкоємці померлого, що прийняли спадщину, вважаються універсальними правонаступниками спадкодавця, то до складу спадщини входить і обов’язок зареєструвати право власності померлого на нерухомість, що входить до складу спадкового майна.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, не вбачається порушення чинного законодавства у випадку, якщо заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке значиться за померлим, подадуть спадкоємці.

Валентина ЖУРАВСЬКА отримати повну версію статті