НОВІ СЮРПРИЗИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДОРОЖНІЙ РУХ

ВОЛОДИМИР ТРОФИМЕНКО,
кандидат юридичних наук
НОВІ СЮРПРИЗИ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ДОРОЖНІЙ РУХ
Наприкінці 2009 року Кабінет Міністрів України зробив декілька подарунків автолюбителям країни у вигляді затвердження Правил паркування транспортних засобів (Постанова КМУ від 03.12.2009 р. № 1342) та змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі — Порядок реєстрації транспортних засобів) (Постанова КМУ від 23.12.2009 р. № 1371). Почнемо аналіз з останнього нормативного акта, який деякі спеціалісти та засоби масової інформації оцінили, як «непатріотичний».
Нововведення у Порядку реєстрації транспортних засобів більшою мірою стосуються таких транспортних засобів, як мопеди, і переліку документів, котрі потрібно надавати при реєстрації автомобілів вітчизняного виробництва.
Стосовно мопедів. Рішення про їхню реєстрацію прийнято з 01.01.2010 року. На думку автора, це є правильним кроком з огляду на те, що мопеди заполонили дорожні шляхи, рухаючись без жодних правил, чим ускладнюють дорожній рух.
З іншого боку, оформлення мопеда коштуватиме його власнику приблизно 500 грн. До цієї суми включено вартість свідоцтва про реєстрацію номерного знака, транспортний збір, експертиза та інші платежі. Але грошові здирства не закінчуються на цьому. Після реєстрації власник мопеда повинен пройти і техогляд: отримати відповідний акт СТО (приблизно 50–100 грн.), сплатити за пластиковий талон техогляду
(100 грн.), 8 грн. за «факт» проведення техогляду. При цьому додайте медичну довідку (рахуйте додатково 50–170 грн.), страховий поліс «автоцивілки» (приблизно 60 грн.). Залежно від регіону потрібно буде віддати 200–450 грн. Однак все це лише грошові негаразди. Звернімо увагу на інше.
Той, хто не має паперового водійського посвідчення (!) категорії «А» або пластикового посвідчення категорій «А1» і «В1», має отримати «права». Але поки що не розроблені відповідні програми навчання… Слід також звернути увагу на те, що власники паперових «прав» мають можливість керувати мопедами без додаткових іспитів. А от власники пластикових карток мають складати додаткові іспити, тобто при відкритій категорії «А» матимуть заплатити за відкриття категорії «А1». При цьому буде необхідна 20 годинна практика керування мопедом (хоча водії, у яких відкрита категорія «А», мають право керувати мотоциклами)! Лише одну новину можна назвати приємною: до 1 липня 2010 року усі мопеди, придбані до набрання чинності Порядком реєстрації транспортних засобів, реєструються без надання документів, що підтверджують правомірність набуття права власності на них, при перевірці на «угон»…
З реєстрацією автомобілів ще цікавіше. Змінився перелік документів, що надаються для реєстрації транспортного засобу. Раніше завод-виробник надавав для реєстрації автомобіля у ДАІ сертифікат відповідності. На разі відповідний пункт Порядку реєстрації транспортного засобу вимагає надання в ДАІ ще й оригінала свідоцтва про погодження конструкції транспортного засобу відносно забезпечення дорожнього руху, який оформлюється Державним підприємством ДержавтотрансНДІпроект або Центром безпеки дорожнього руху і автоматизованих систем при МВС України (п. 22). Цей документ надається в оригіналі.
Як це повинно проходити. Технічні спеціалісти заводу-виробника ще раз відвідають перераховані органи та ще раз мають надати цим відомствам технічні умови (для кожної модифікації окремо!). І в цьому протиріччя. На сьогодні Сертифікат відповідності є кінцевим документом, перед видачею якого проводяться іспити, в тому числі і на безпеку дорожнього руху. Без таких перевірок автомобіль не ставлять на конвеєр! Таким чином, виробника двічі примушують підтверджувати якість автомобіля. Це, звичайно, може його дисциплінувати, але не треба все доводити до абсурду. Далі цікавіше. Ця вимога стосується лише вітчизняних виробників (яка ж у держави існує недовіра до вітчизняного автовиробника…)! У пункті 10 Порядку реєстрації транспортних засобів читаємо: «Державна реєстрація нових транспортних засобів, а також тих, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов’язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до підрозділів Державтоінспекції». І жодного слова про погодження конструкції транспортного засобу… Є над чим замислитись і більшою мірою нашим посадовцям.
З 1 березня 2010 року набувають чинності Правила паркування транспортних засобів. Стосовно розміщення майданчиків для паркування. Відповідно до пунктів 7–8, 10 Правил паркування транспортних засобів майданчики для паркування є об’єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС згідно з місцевими правилами забудови. Забороняється розміщення майданчиків для паркування на вулицях з двома смугами руху завширшки менш як 7,5 м.
Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання майданчиків для паркування здійснюються з дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та Правил (п. 11). У цій нормі бачимо підставу для підвищення вартості паркування. Якщо врахувати вартість проектних робіт та усіляких погоджень, можна з упевненістю казати про зростання цін у цій галузі. Але найцікавішим є розділ Правил паркування транспортних засобів «Функціонування майданчиків для паркування». Тут бачимо деякі порушення права власності громадян на транспортний засіб.
Пункт 24 Правил паркування транспортних засобів встановлює права оператора (суб’єкта господарювання, який здійснює обладнання та утримання майданчика для паркування): використовувати майданчик для паркування за призначенням; обладнати майданчик для паркування відповідно до вимог цих Правил, Правил дорожнього руху, норм, нормативів, стандартів з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху; утримувати територію та під’їзні шляхи до майданчика для паркування у належному технічному та санітарному стані; повідомляти органи Державтоінспекції про виявлені порушення цих Правил; здійснювати контроль за своєчасною сплатою вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування; перераховувати кошти, отримані як збір за паркування, до місцевого бюджету; надавати роз’яснення користувачам щодо застосування цих Правил тощо.
Зверніть увагу на повноваження здійснювати лише контроль за своєчасною сплатою послуг. Однак існує абз. 1 п. 31 такого змісту: у разі повної або часткової несплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування оператор має право перешкоджати виїзду транспортного засобу з майданчика шляхом застосування спеціальних пристроїв-шлагбаумів або технічних засобів для перешкоджання виїзду.
Цікава форма контролю за сплатою паркування.
Далі ще цікавіше. Звернімося до абз. 7 того ж п. 31: «Після перевірки сплати користувачем збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування, а також вартості застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду представник оператора зобов’язаний усунути перешкоду для виїзду транспортного засобу з майданчика. Вартість застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду розраховується за методикою, затвердженою Мінжитлокомунгоспом». Тобто водій повинен сплатити не тільки вартість паркування, а й використання тих технічних засобів, які і без його порушення повинні бути присутніми на майданчику для паркування (шлагбаум тощо).
Звернімося тепер до п. 32 Правил паркування транспортних засобів: «Якщо користувач відмовився сплатити збір за паркування та вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування, а також вартість застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду, представник оператора складає відповідний акт, який підписують два свідки, користувач та представник оператора, і усуває перешкоду для виїзду транспортного засобу з майданчика. У такому разі питання сплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування, а також вартості застосування технічних засобів для перешкоджання виїзду з майданчика вирішується у судовому порядку».
Бачимо таку схему у разі відмови сплатити за паркування: ваше авто блокується для виїзду та утримується деякий час (наприклад, для того щоб стягнути з вас плату за використання шлагбауму чи іншого пристрою). Коли мине певна кількість часу, пропонується підписати акт про відмову сплатити за місце на паркувальному майданчику, автомобіль розблоковується, і ви вільні. Це прямий спосіб для зловживань та отримання додаткових коштів. Проте у абз. 4 п. 26 читаємо: «Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено». Але де гарантія того, що з початком перебігу цих 10 хвилин автомобіль не почнуть блокувати, щоб з 11-ої хвилини і до моменту розблокування не взяти додаткові кошти?
І ще один цікавий момент. Прочитаємо п. 28 Правил паркування транспортних засобів: «У разі коли внаслідок паркування транспортного засобу з порушенням цих Правил або Правил дорожнього руху буде пошкоджено майно оператора, житлово-комунального господарства, учасників дорожнього руху, зелені насадження, створено перешкоди виконанню робіт з утримання доріг, інженерних мереж, будинків та споруд, розташованих уздовж дороги, користувач несе відповідальність згідно із законом». Так, порушник повинен нести відповідальність. Виникає інше питання: де відповідальність оператора чи його працівників за пошкодження транспортного засобу, крадіжку з нього і таке інше? Якщо майданчик для паркування обладнаний усіма механізмами, огороджений та виділений на проїжджій частині, то чому оператор у межах цього майданчика не несе відповідальності за цими Правилами?
Робимо висновок. Нові Правила паркування транспортних засобів не опрацьовані на відповідному рівні. Не розкриті вкрай важливі проблематичні питання з дотримання права власності, взаємодії оператора майданчика та користувача. Сподіваймося, що сама практика примусить законотворця ще раз звернутись до цих правил та виправити помилки.

Владимир ТРОФИМЕНКО отримати повну версію статті