НОВАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА СТОСОВНО МОМЕНТУ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

ІРИНА САЯПІНА,
приватний нотаріус Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області
НОВАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА СТОСОВНО МОМЕНТУ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО
Для висвітлення головного питання цієї статті необхідно звернути увагу на правові аспекти Закону України від 11.02.2010 р. № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі — Закон), який докорінно змінює найважливіші положення чинного законодавства, пов’язані з моментом переходу права власності.
Законом визначається, що нерухоме майно — це земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, що ідентичне визначенню цього виду об’єктів цивільних прав згідно з Цивільним кодексом України. Слід зазначити, що лише з прийняттям вказаного вище Закону було закладено основи для практичної реалізації суті цього визначення, відповідно до якої об’єкти, розташовані на земельній ділянці, наслідують юридичну долю земельної ділянки та йдуть слідом за нею, а не навпаки. Запровадження системи реєстрації виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно одним органом — логічний та очікуваний крок законодавця до створення моделі реєстрації прав на нерухомість, яка забезпечує максимальний захист, повноту та достовірність цих прав.
З 01.01.2012 р. державну реєстрацію прав на нерухоме майно будуть провадити відповідні органи, які входять до складу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади — Міністерства юстиції України.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону в 2011 році збережено існуючий порядок реєстрації прав на нерухомість, а саме державна реєстрація:
права власності та права користування (сервітут) на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об’єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно з наказом Мін’юсту від 07.02.2002 р. № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» та Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Мін’юсту від 28.01.2003 р. № 7/5 (у редакції наказу від 12.10.2010 р. № 2480/5) на виконання п. 3 розділу ІІ Закону;
права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів;
правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна проводиться нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
З 01.01.2012 р. державна реєстрація вищевказаних прав на нерухоме майно буде провадитись спеціально уповноваженим органом державної реєстрації прав згідно з Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який на цей час ще не прийнятий.
Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції Закону України від 11.02.2010 р. № 1878-VI) закладено засади державної реєстрації прав, зокрема:

Ірина Саяпіна отримати повну версію статті