НЕТИПОВІ ПРАВИЛА У ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

ВАСИЛЬ КРАТ,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивільного права № 1
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
НЕТИПОВІ ПРАВИЛА
У ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ
При конструюванні і побудові нормативного матеріалу законодавець використовує різноманітні способи юридичної техніки. Одним із таких способів є субсидіарне застосування правових норм, під яким розуміється застосування правил, що регулюють одні відносини до інших відносин. Прикладом субсидіарного застосовування є ст. 51 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), що передбачає застосування нормативно-правових актів, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб до підприємницької діяльності фізичних осіб.
Неоднозначне тлумачення цієї норми у науково-практичній літературі і на практиці зумовлює наявність як суперечливих висновків та рекомендацій, так і судових рішень, що безумовно впливає на її правозастосування.
Зокрема у літературі стосовно положень ст. 51 ЦК України знаходимо, що:
а) фізична особа — підприємець має практично універсальну правоздатність, оскільки має право займатися будь-якими видами діяльності (не забороненими законами і щодо яких немає спеціальних законодавчих обмежень для фізичних осіб — підприємців), оскільки відповідно до цієї норми до неї застосовуються правила ст. 91 ЦК України щодо цивільної правоздатності юридичної особи ;
б) правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб — комерційних організацій. Він може мати права і обов’язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом, може застосовуватися наймана праця тощо ;
в) коментована стаття поширює на фізичних осіб — підприємців правовий режим, аналогічний до режиму юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність. Зокрема на фізичних осіб — підприємців у тій частині, що стосується здійснення підприємницької діяльності, поширюється Господарський кодекс України ;
г) у ст. 51 ЦК України чітко зазначається, що нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, застосовуються «до підприємницької діяльності фізичних осіб», тобто до правочинів, що здійснюються фізичною особою як підприємцем, та правовідносин, що виникають на підставі таких правочинів .
Тобто основний акцент зроблено фактично на аналогічності або ототожненні правового статусу фізичної особи — підприємця і юридичної особи, що впливає на застосування норм законодавства.
У судовій практиці за допомогою положень ст. 51 ЦК України обґрунтовується:

Василь КРАТ отримати повну версію статті