Науково-правовий висновок щодо співвідношення понять «Управління майном дитини» за СК України та «розпорядження майном» за ЦК України

Згідно з новим цивільним та сімейним законодавством, особи, віком до 18 років, поділяються на дві категорії:
а) малолітні (віком до 14 років);
б) неповнолітні (віком від 14 до 18 років).
У цілому майнові відносини за участю неповнолітніх осіб регулюються нормами цивільного законодавства (статті 32, 69, 70 Цивільного кодексу України – далі – ЦК України). Відносини щодо майна малолітніх осіб визначаються нормами сімейного законодавства.
Малолітнім особам може належати будь-яке майно, яке відповідно до закону є об’єктом права приватної власності фізичних осіб. Проте, будучи власниками, малолітні не здатні здійснювати свої права самостійно, оскільки мають лише часткову цивільну дієздатність (ст. 31 ЦК України). Тому майном, що належить малолітній дитині, управляють інші особи і, у першу чергу, – її батьки (ч. 1 ст. ст. 177 Сімейного кодексу України – далі – СК України).
Право батьків на управління майном дитини виникає на підставі прямої вказівки закону. Воно не ґрунтується на договорі сторін, тому на відносини батьків і дітей не розповсюджують свою дію норми цивільного законодавства щодо управління майном (статті 1029–1045 ЦК України).
Як i в iнших вiдносинах за участю батьків і дітей, юридична квалiфiкацiя дiй батьків по управлiнню майном дiтей має подвiйну природу. У вiдносинах з усiма третiми особами управлiння майном дитини є правом батькiв, у той час як вiдносно дiтей воно перетворюється в обов’язок по належному управлiнню їх майном. При неналежному виконаннi свого обов’язку батьки несуть перед дитиною вiдповiдну майнову вiдповiдальнiсть, зокрема, вiдповiдальнiсть за заподiяну шкоду (ч. 8 ст. 177 СК України).
Звертає на себе увагу, що в ст. 177 СК України використовується термін «управління майном дитини», хоча в цивільному законі до правомочностей власника віднесено володіння, користування та розпорядження майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Основний інтерес представляє співвідношення таких понять, як «управління майном дитини» та «розпорядження майном». Можна вважати, що перше поняття є більш широким за змістом. Управління майном включає два основних види дій батьків:
а) вчинення правочинів щодо майна дитини, у тому числі правочинів щодо розпорядження майном;
б) вчинення дій щодо догляду за майном дитини (ремонтування, зберігання, догляд тощо).
У Сімейному кодексі закріплено традиційне саме для сімейного права поняття «управління майном дитини». Цей термін перейшов до нового СК України із КпШС України 1969 р. (ст. 78), де було вказано, що батьки саме управляють майном дітей. Термін «управління майном дитини» є зручним, оскільки він охоплює різні дії батьків щодо майна дитини. У теоретичному плані не викликає жодних сумнівів, що термін «управління майном дитини» охоплює і дії батьків, спрямовані на розпорядження майном, яке належить дитині на праві власності. Можна погодитися, що більш конкретним було б закріплення однозначного в цивілістиці терміна «розпорядження майном дитини». Однак, тут, по-перше, спрацювала певна традиція мислення, яка склалася саме в сімейному праві. По-друге, необхідність визначення широкого кола дій батьків щодо майна дитини, яке не вичерпується лише розпорядженням майном неповнолітнього.
Не треба забувати ще одного нюансу. Поняття «розпорядження майном» у цивільному праві трактується достатньо вузько. Воно не охоплює усіх правочинів щодо майна, а тільки ті, які спричиняють зміну права власності. Тому не буде, наприклад, розпорядженням майном вчинення договору оренди, бо цей договір не означає переходу права власності до іншої особи. У зв’язку з цим закріплення в СК України терміна «розпорядження батьками майном дитини» було б вкрай невдалим, оскільки звужувало б коло дій, які батьки мають право вчиняти в реальному житті.
У процесi управлiння майном дiтей батьки вчиняють рiзного роду правочини, об’єктом яких виступає майно малолітніх. Виходячи з норм чинного законодавства, правочини такого роду можуть бути поділені на такі основнi види:

Ірина ЖИЛІНКОВА отримати повну версію статті