НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ЩОДО ВІДМОВИ ВІД ПРАВОЧИНУ (СТ. 214 ЦК УКРАЇНИ)

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
ЩОДО ВІДМОВИ ВІД ПРАВОЧИНУ
(СТ. 214 ЦК УКРАЇНИ)
Відмова від правочину так само, як і правочин, є вольовою дією і тому має бути усвідомлена. Законодавець вирізняє відмову від одностороннього та дво- і багатостороннього правочину.
Відмова від одностороннього правочину
Якщо правочин односторонній, тобто його вчинення відбувалося за волею однієї особи, немає жодних перешкод у тому, щоб цю волю змінити на протилежну, відмовившись від правочину. Адже особа не зв’язана ні з ким і може поводитися в цьому питанні абсолютно вільно. Це є загальним правилом.
Однак ч. 1 ст. 214 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) визначає, що законом може встановлюватися інше. Насамперед це буває тоді, коли односторонній правочин, від якого відмовляється особа, що його вчинила, щільно пов’язаний з двостороннім правочином. Так, згідно з ч. 1 ст. 249 ЦК України дозволяється скасування довіреності, що за своєю сутністю є відмовою від правочину особи, яка видала довіреність. У свою чергу, можлива й відмова представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю (п. 3 ч. 1 ст. 248 ЦК України). Втім, ч. 3 ст. 250 ЦК України забороняє представнику відмовлятися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам. Ще одним прикладом відмови від одностороннього правочину є право заповідача в будь-який час скасувати заповіт (ч. 1 ст. 1254 ЦК України).
Отже, часто законодавець стосовно відмови від одностороннього правочину використовує термін «скасування» (довіреності, заповіту).
Відмова від двостороннього правочину
Двосторонній правочин є договором, який породжує зобов’язання.
У ст. 214 ЦК України йдеться про можливість відмови від двостороннього договору за взаємною згодою сторін. Між тим, у ч. 2 ст. 214 ЦК України міститься такий невдалий вираз «… а також у випадках, передбачених законом…», який можна розцінити лише як те, що у випадках, передбачених законом, допускається можливість односторонньої відмови від договору. Аналогічне правило міститься в ст. 525 ЦК України, де поряд із загальним правилом про те, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається, передбачено й інше: якщо це встановлено договором або законом.
Отже, цілком зрозуміло,

Інна СПАСИБО-ФАТЄЄВА отримати повну версію статті