НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ЩОДО ВЧИНЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ОСОБАМИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ФАКТИЧНИХ ШЛЮБНИХ ВІДНОСИНАХ

НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
ЩОДО ВЧИНЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ОСОБАМИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ
У ФАКТИЧНИХ ШЛЮБНИХ ВІДНОСИНАХ
У статті 74 Сімейного кодексу України (далі — СК України) вперше за багато років надається правова оболонка відносинам, які зазвичай характеризуються як «фактичні шлюбні відносини» або «фактичний шлюб». При цьому закон уникає вказаних словосполучень і застосовує таке визначення як «жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі». Логіка такого підходу зрозуміла лише після ознайомлення з позицією авторки коментарю до нового Сімейного кодексу України Ромовської З. В., яка, зокрема, пояснила, що зареєстрований шлюб та відносини чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, — це дві форми організації сімейного життя. Особи, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, набувають права не як подружжя, а як члени сім’ї . Очевидно, для того щоб навіть термінологічно розмежувати два види відносин, у СК України і не було закладено поняття «фактичний шлюб».
Юридичні терміни мають бути чіткими, стислими і, водночас, ємними за змістом. Тому можна впевнено сказати, що термінологічне словосполучення «жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі» не приживеться у вітчизняному правознавстві. Воно занадто складне та словесно об’ємне. По суті, вже сьогодні в науці та на практиці застосовується поняття «фактичний шлюб», і підтримується думка про необхідність уведення його до законодавства.
Це б також надало змогу уникнути використання хибного терміна «цивільний шлюб», який протягом десятиліть застосовується широким загалом. Фахівцям відомо, що «цивільним» у повному розумінні цього слова є саме зареєстрований шлюб. Свого часу цивільним (світським) визначався шлюб, зареєстрований відповідними державними органами, на відміну від церковного шлюбу. Враховуючи те, що в новому СК України, по суті, законодавчо визнаються фактичні шлюбні відносини, немає підстав уникати терміна «фактичний шлюб» та намагатися його штучно завуалювати іншими словосполученнями.
Фактичні шлюбні відносини — це шлюбні за своєю суттю відносини, які не мають лише необхідної формалізації (державної реєстрації). Ці відносини відзначаються серйозністю намірів сторін і спрямовані на тривале співжиття жінки та чоловіка. Загальними ознаками фактичних шлюбних відносин зазвичай уважають: а) співжиття жінки та чоловіка; б) взаємну матеріальну допомогу та підтримку; в) взаємне визнання та виявлення подружніх відносин перед третіми особами; г) можливо, спільне виховання дітей; ґ) інші обставини, що свідчать про проживання жінки та чоловіка однією сім’єю.
Важливим є питання щодо строку спільного проживання фактичного подружжя. З аналізу норм чинного законодавства слід дійти висновку, що визнання певних відносин як відносин фактичного подружжя не залежить від часу, протягом якого сторони проживали однією сім’єю. Нерідко фахівці пов’язують тривалість цих відносин із певними строками у п’ять, сім, десять років, намагаючись проводити паралелі з тими чи іншими строками, що закріплені в СК України. Це неправильно. Наразі СК України не визначає часу, сплив якого свідчив би про існування фактичного шлюбу.
Зазвичай визначення факту існування фактичних шлюбних відносин установлюється вже тоді, коли сторони прожили певний час однією сім’єю. Унаслідок цього «накопичуються» об’єктивні свідчення єдності спільного життя — особи спільно купують майно, спілкуються з родичами та друзями, демонструють свої серйозні відносини стороннім особам, виховують дітей тощо. Якщо виникає спір і необхідність установлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім’єю, це питання вирішується судом з урахуванням усіх обставин конкретної справи.
Слід відзначити принципово важливий момент.
«Ставлення» до фактичного подружжя в різних галузях законодавства є різним. Існують три основні підходи:

Ірина ЖИЛІНКОВА отримати повну версію статті