НАУКОВИЙ ВИСНОВОК щодо управління часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК
щодо управління часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Численними у правозастосовчій практиці є ситуації, коли помирає єдиний учасник товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ), якому належала частка в статутному капіталі в розмірі 100 %, і який був директором ТОВ. Звісно, за таких випадків виникає закономірне питання, яким чином забезпечити функціонування цієї юридичної особи.
Системний аналіз чинного законодавства дає можливість констатувати, що нормативний масив не містить однозначних способів для «вирішення» подібних ситуацій.
Одним із можливих варіантів забезпечення функціонування юридичної особи у разі смерті єдиного учасника ТОВ і його директора є застосування конструкції управління спадщиною для частки в статутному капіталі ТОВ. Тому видається за необхідне при з’ясуванні допустимості застосування цієї моделі, проаналізувати:
(а) умови, необхідні для управління спадщиною;
(б) правила спадкування частки в статутному капіталі ТОВ;
(в) допустимість управління часткою в статутному капіталі ТОВ;
АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА
І. Умови, необхідні для управління спадщиною
Тлумачення ст. 1285 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) дозволяє виокремити такі умови, які мають існувати для управління спадщиною:
а) наявність майна, яке потребує управління. Передумовою виникнення правовідносин із управління спадщиною є існування майна у складі спадщини, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані (ч. 1 ст. 1285 ЦК України) та збереження (ч. 2 ст. 1285 ЦК України).
Слід зауважити, що у ст. 1285 ЦК України, на відміну від загального підходу до визначення складу спадщини як сукупності прав та обов’язків (ст. 1218 ЦК України), використовується поняття «майно». Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.
Разом з тим, очевидно, що сутність більшості прав та обов’язків не допускає здійснення щодо них управління. У цих випадках той чи інший вплив можна здійснювати тільки безпосередньо на ту чи іншу річ (сукупність речей). Наприклад на річ, яка є об’єктом права власності. Саме тому, напевне, законодавець у ст. 1285 ЦК України встановив таку конструкцію, як управління майном, як виняток із загального підходу до визначення складу спадщини як сукупності прав та обов’язків.
З огляду на положення ч. 1 ст. 190 ЦК України ймовірно припустити, що законодавець у ст. 1285 ЦК України перш за все робить акцент на окремій речі або сукупності речей. Адже саме щодо речі (речей) можна здійснювати утримання, догляд, вчиняти інші фактичні дії. Проте це не виключає можливості управління й правами та обов’язками, тому що вчинення юридичних дій характерне саме для прав та обов’язків. Цей висновок підтверджується як вживанням словосполучення «юридичних дій» (ч. 1 ст. 1285 ЦК), так і абз. 2 ч. 2 ст. 1127 ЦК України.
Зокрема, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 1127 ЦК України здійснення прав і виконання обов’язків особи, яка померла, до переходу їх до спадкоємця чи іншої особи здійснюється особою, яка управляє спадщиною і призначається відповідно до статті 1285 цього Кодексу;
б) відсутність спадкоємців або виконавця заповіту. Оскільки ст. 1285 ЦК України розміщена в главі 87 «Здійснення права на спадкування», то це обумовлює потребу у підтриманні майна в належному стані та його збереження відсутність відповідних суб’єктів, які:
здійснюють своє право на спадкування (яке набули відповідно до заповіту та/або закону);
виконують волю спадкодавця чи спадкоємців. Згідно зі ст. 1284 ЦК якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка вживатиме заходів щодо охорони частини спадщини, що спадкується за законом. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1290 виконавець заповіту зобов’язаний управляти спадщиною.
Втім, варто відмітити, що з позицій юридичної техніки ст. 1285 ЦК України не досконала, тому що системне тлумачення її положень надає можливість запропонувати різні, і в певній мірі взаємовиключні варіанти тлумачення цієї норми.
По-перше,

Василь КРАТ отримати повну версію статті