НАУКОВИЙ ВИСНОВОК щодо реформи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які виникають на підставі нотаріально посвідчених договорів*

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК
щодо реформи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які виникають на підставі нотаріально посвідчених договорів*
Для сучасного законодавства характерне встановлення спеціального правового режиму здій¬снення правомочностей власника щодо окремих видів майна. Одним з елементів правового режиму майна є державна реєстрація прав на нього або правочинів щодо нього. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, а також правочинів щодо нерухомості є однією з новел Цивільного кодексу України 2003 року (далі — ЦК України). Це є однією з причин недостатнього розкриття в сучасній українській цивільно-правовій науці цих правових явищ. Однак з точки зору історії розвитку такої реєстрації, а також з точки зору досвіду закордонних країн, це питання не є абсолютно новим.
У ЦК України безпосередньо передбачена необхідність прийняття спеціального закону, який би регламентував порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (ч. 4 ст. 182). З метою розвитку цих положень ЦК України Верховною Радою України 1 липня 2004 року було прийнято Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 р. (далі — нова редакція Закону) внесено зміни як до об’єктного, так і до суб’єктного складу зазначених правовідносин, а також змінено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до положень нової редакції Закону держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав — Мін’юст. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Рішення щодо державної реєстрації прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно.
У Прикінцевих та перехідних положеннях нової редакції Закону закріплено, що до 1 січня 2013 р. державна реєстрація права власності та права користування (сервітуту) на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, права власності на об’єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводяться БТІ, створеними до набрання чинності новою редакцією Закону та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна проводиться нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
Цей Закон у своїй новій редакції має як позитивні, так і негативні положення.

Т.В. Блащук отримати повну версію статті