НАЛЕЖНІСТЬ ТА ДОПУСТИМІСТЬ ДОКАЗІВ У НОТАРІАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ*

У статті аналізуються такі властивості доказів у нотаріальному процесі, як їх належ-ність та допустимість. Теоретичні та практичні особливості інституту доказування в нотаріальному процесі досліджуються на прикладі видачі свідоцтва про право на спад-щину.
Ключові слова: належність доказів, допустимість доказів, нотаріальний процес.
В статье анализируются особенности относимости и допустимости доказательств в нотариальном процессе. Теоретические и практические особенности института дока-зывания в нотариальном процессе исследуются на примере выдачи свидетельства о праве на наследство.
Ключевые слова: относимость доказательства, допустимость доказательства, нотариаль-ный процесс.
In article is analyzed such essences of testimony in the notary action how their relativity and admissibility. Theoretical and practical peculiarities of standards of evidence is considered and analyzed here.
Keywords: the relativity of testimony, the admissibility of testimony, the notary action.
Актуальність запропонованої теми обумовлена необхідністю дослідження функціонально-го міжгалузевого інституту доказування в контексті особливостей його регулювання в но-таріальному процесуальному праві. Слід відмітити, з одного боку, загальну однотипність регулювання інституту доказування в різних процесуальних галузях права, а, з другого — наявність специфічних характеристик, притаманних як відповідним видам процесуальної діяльності (спрямованої на здійснення правосуддя в межах судових юрисдикцій та вста-новлення безспірних юридичних фактів у нотаріальному процесі), так і доказуванню, як частині цієї діяльності. При цьому одним з компонентів структури процесуального дока-зування в науці визнається доказ, з такими притаманними йому ознаками, як належність та допустимість. Слід підкреслити, що питання належності та допустимості доказів, як і сам інститут доказування, в доктринальних джерелах [1] аналізуються, головним чином, при дослідженні проблем усіх процесуальних галузей права, за винятком нотаріального процесуального права. На наш погляд, цей традиційний для процесуальних галузей інсти-тут потребує переосмислення та аналізу в контексті нотаріальної процесуальної діяльнос-ті.
Питання про правову природу належності доказів є доволі дискусійним. У спеціальній лі-тературі [2] належність пропонується розуміти як об’єктивну властивість доказу, як його ознаку, як критерій оцінки доказу, а також як правило поведінки учасників юридичного процесу. При цьому визнається, що правило про належність доказів спрямовано на забез-печення принципу процесуальної оперативності, що не тільки дає змогу зекономити про-цесуальні засоби, пришвидшити розгляд юридичної справи та уникнути затягування в хо-ді процесу, а й звільнити процес від «зайвих», таких, що не мають відношення до справи, матеріалів.
Вважаємо, що належність доказу в нотаріальному процесі, як і його допустимість, доціль-но розглядати як властивість доказу, що формується за результатами аналізу цього доказу на предмет відповідності його певним критеріям при вчиненні нотаріального провадження або процесуальної дії (якщо йдеться про окремі дії проміжного характеру). Ці критерії пропонується розглядати як необхідні елементи належності. Елементами належності є, на нашу думку: входження факту, який встановлюємо за допомогою зазначеного доказу, у предмет доказування в даній нотаріальній справі; а також можливість встановлення факту — складової частини предмета доказування, за допомогою цього доказу.
Слід зауважити, що належність доказу в нотаріальному процесі передбачає більший сту-пінь визначеності обставин, які підлягають встановленню у тій чи іншій нотаріальній справі, ніж це характерно для судових процесів, наприклад, для цивільного процесу. Це пов’язано в першу чергу з безспірним характером нотаріальних процесуальних правовід-носин та, як наслідок, способом їх нормативного урегулювання. Так, у визначенні предме-та доказування в цивільній справі фактично беруть участь як сторони (через формулюван-ня позовних вимог, заперечень проти позову), так і суд (підсумовуючи заявлені вимоги, заперечення та керуючись нормами матеріального права, які мають бути застосовані в да-ному випадку). При цьому склад юридичних фактів — предмета доказування — може бу-ти різним.

Н.В.ВАСИЛИНА отримати повну версію статті