НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ: ПРОБЛЕМАТИКА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

ВАСИЛЬ КРАТ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ: ПРОБЛЕМАТИКА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ
Правове регулювання та практичне здійснення накладення арешту належить до найбільш складних питань у виконавчому провадженні. Одним із ключових аспектів такої проблематики є накладення арешту на майно боржника при відкритті виконавчого провадження без складення акта опису такого майна.
В літературі вказується, що арешт може запроваджуватись як окремою постановою державного виконавця і визначати певні види майна, на які його накладено (цінні папери, рахунки боржника у банках та інших фінансових установах), так і постановою про відкриття виконавчого провадження .
У судовій практиці сформувалося дві прямо протилежні позиції з цього питання. Наприклад, при розгляді справи по оскарженню дій Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області Вищий господарський суд України вказав, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт лише у межах суми стягнення за виконавчим документом. Водночас, при накладенні арешту державний виконавець обов’язково повинен провести опис майна боржника та скласти про це акт опису й арешту майна боржника .
Навпаки, в іншій справі Вищий господарський суд України зауважив, що в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем чітко визначено межі суми стягнення за виконавчим документом та арешт накладено у межах суми стягнення, а також заборонено здійснювати відчуження майна лише в межах суми боргу, що відповідає приписам зазначених статей Закону України «Про виконавче провадження». Проведення опису і арешту майна боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження є правом державного виконавця, тому його дії в цій частині згідно вимог закону не є обов’язковими .
Системний аналіз положень нової редакції Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє стверджувати про існування передумов для перспективної наявності аналогічних проблем в правозастосуванні, пов’язаних із арештом майна боржника без проведення його опису. Це зумовлено відсутністю в новій редакції Закону України «Про виконавче про-вадження», до речі так як і в попередній, чіткої та однозначної концепції до розуміння арешту і правил його здійснення. При цьому необхідно відмітити, що законодавець або не може остаточно визначитися щодо концепції арешту, або усвідомлено запроваджує конструкцію як «заочного», так і арешту, поєднаного із описом майна боржника.
На користь можливості здійснення державним виконавцем «заочного» арешту свідчать, зокрема, норми, які встановлюють що:

Василь КРАТ отримати повну версію статті