НАЙМ (ОРЕНДА) НЕРУХОМОГО МАЙНА. ЧИ ЗАВЖДИ ПОТРІБНА РЕЄСТРАЦІЯ?

ОЛЕНА ЧУЄВА,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань при Міністерстві юстиції України
НАЙМ (ОРЕНДА) НЕРУХОМОГО МАЙНА. ЧИ ЗАВЖДИ ПОТРІБНА РЕЄСТРАЦІЯ?
О, сколько нам открытий чудных
Готовят просвещенья дух
И опыт, сын ошибок трудных,
И гений, парадоксов друг…
А.С. Пушкин
Чим довше фахівець працює у відповідній галузі права, тим менше приділяє уваги питанням, які начебто не можуть тлумачитись неоднозначно. А між тим і зовсім просте питання потребує осмислення, нотаріус просто зобов’язаний замислюватись над кожною нотаріальною або реєстраційною дією, яку він вчинює на прохання відповідної особи, щоб в майбутньому такі дії не привели до судового спору.
Замислитись над зазначеною проблемою мене змусило спілкування з колегою, яка не так, як я, розтлумачила один з нормативних документів, що регулює реєстраційні процедури щодо права оренди (найму) нерухомого майна. Деякими думками я хочу поділитися з вами, вельми­шановні читачі журналу МЕН.
Правові відносини користування нерухомим майном в нашій країні регулюються цілою низкою правових актів. На жаль, не всі вони мають однозначне тлумачення.
Отже, предметом розгляду стане ст. 794 та глава 59 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) через призму Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частина 1 ст. 182 ЦК України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а ч. 4 уточнює, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Спеціальним законом, який регламентує порядок державної реєстрації прав, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон № 1952). Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі — державна реєстрація прав) — офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно зі ст. 3 цього ж Закону державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Олена Чуєва отримати повну версію статті