Місце посвідчення правочинів про відчуження нерухомого майна

Наведено міркування щодо можливості посвідчення договору відчуження нерухомого майна за місцем проживання фізичної особи.
Ключові слова: посвідчення угод, місцезнаходження, місце нотаріального посвідчення, місце проживання фізичної особи.
Приведено рассуждение относительно возможности нотариального удостоверения договора отчуждения недвижимого имущества по месту проживания физического лица.
Ключевые слова: удостоверение сделок, местонахождение, место нотариального удостоверения, место проживания физического лица.
Згідно зі ст. 55 Закону України № 3425-ХІІ від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» [1], посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, іншого нерухомого майна провадиться за місцем розташування вказаного майна або за місцезнаходженням однієї зі сторін правочину.
Таким чином, закон надав можливість сторонам правочину вибрати місце нотаріального посвідчення договору відчуження.
Але на сьогоднішній день існує думка, що неможливо посвідчувати договори за місцем проживання фізичної особи, бо термін «місцезнаходження» стосується лише юридичної особи. І як аргумент – посилання на ст. 93 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 р. [2] (далі – ЦК України) «Місцезнаходження юридичної особи». Але «місцезнаходження» в контексті цієї статі невірно порівнювати зі змістом ст. 55 Закону України «Про нотаріат», бо в ч. 4 цієї статті йдеться про місцезнаходження однієї зі сторін правочину, і якщо б ця правова норма хотіла обмежити права власника – фізичної особи щодо вибору місця посвідчення договору відчуження нерухомого майна, то про це б і йшлося в статті, але законодавець у цій статті надав можливість сторонам правочину вибирати місце посвідчення договору.
Закон не може ставити суб’єктів правових відносин щодо здійснення своїх прав в нерівне становище. Тому що

Ольга ГРИБАНОВА отримати повну версію статті