МІЖНАРОДНЕ СПАДКУВАННЯ — ЦЕ СКЛАДНО І ПРОСТО

ДАНИЛО КУРДЕЛЬЧУК,
голова Громадської Ради при Міністерстві юстиції України, заслужений юрист України
ТЕТЯНА МОМОНТ,
радник президента Укрінюрколегії
МІЖНАРОДНЕ СПАДКУВАННЯ — ЦЕ СКЛАДНО І ПРОСТО
В останні роки актуальними для більшості нотаріусів стали справи з т. зв. іноземним елементом.
Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV предметно розмежував юрисдикцію в справах про успадкування нерухомості, встановивши нормою ст. 71 компетенцію застосування закону держави місця знаходження нерухомості незалежно від останнього місця постійного проживання спадкодавця — власника нерухомості. Ще одним винятком із цього загального правила — останнього місця проживання як визначального місця відкриття спадщини (ст. 1221 Цивільного кодексу України; далі — ЦК України) — є положення тієї ж ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка передбачає виключну українську юрисдикцію успадкування належних іноземним спадкодавцям прав на активи, що підлягають державній реєстрації в Україні (наприклад, акції, транспортні засоби тощо).
Практикуючому нотаріусу, однак, важко визначитись в конкретній ситуації щодо кола спадкоємців, порядку і необхідності їх формального повідомлення щодо успадкування в Україні нерухомості, котра належала особі, що постійно проживала в іншій державі. До уваги слід взяти в цьому випадку наявність чи відсутність норми міжнародного договору з країною проживання/громадянства спадкодавця.
Аналіз практики таких справ дає підстави вважати оптимальним такий алгоритм дій нотаріуса в справах з успадкуванням в Україні належних іноземним спадкодавцям нерухомостей. Український нотаріус започатковує справу за заявою спадкоємця/спадкоємців, що особисто звернулись до нотаріальної контори у встановлений законом строк (статті 1269, 1270 ЦК Украї¬ни). Надаючи нотаріусу свідоцтво про смерть спадкодавця-нерезидента, спадкоємець у своїй заяві вказує на наявність або відсутність інших спадкоємців за заповітом або за законом. У випадку отримання даних щодо наявності інших спадкоємців та їх адрес нотаріус зобов’язаний надіслати їм відповідні повідомлення. Це особливо актуально для випадків, коли йдеться про повідомлення малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, а також осіб з обмеженою дієздатністю, котрі вважаються такими, що прийняли спадщину з огляду на свій статус (ч. 4 ст. 1268 ЦК України).
Важливо те, що документи, котрі надаються з-за кордону, повинні бути легалізовані/апостильовані, якщо інше не встановлено міжнародним договором.
Як правило, спадкоємець/спадкоємці, що зголосились до нотаріальної контори, стверджують у своїх заявах, що інших спадкоємців в справі немає. Якщо в нотаріуса інші дані відсутні, то з прагматичної точки зору він, український нотаріус, за місцезнаходженням спадкового будинку, квартири, земельної ділянки тощо повинен видати відповідне свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю/спадкоємцям, які подали заяву про видачу такого свідоцтва і надали необхідні документи.

ДАНИЛО КУРДЕЛЬЧУК отримати повну версію статті