МОРАЛЬНІ ЗАСАДИ УЧАСТІ НОТАРІУСА В КРИМІНАЛЬНОПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ

ОЛЕГ ПОПОВЧЕНКО,
кандидат юридичних наук, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
МОРАЛЬНІ ЗАСАДИ УЧАСТІ НОТАРІУСА В КРИМІНАЛЬНОПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ
Діяльність нотаріусів спрямована на охорону і захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням у сфері цивільно-правових і господарських відносин шляхом правильного і своєчасного вчинення передбачених законом нотаріальних дій та надання з цього приводу необхідних юридичних консультацій, тобто фактично зводиться до двох основних функцій — правоохоронної і правозахисної.
Нотаріуси як професійні юристи, що практикують у сфері надання правової допомоги і посвідчують юридичні акти, надаючи їм публічної сили, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, зокрема, із забезпечення безспірності і доказової сили документів. Саме призначення і офіційний характер діяльності нотаріуса, спрямованої на одночасне забезпечення публічних і приватних інтересів, обумовлює певну специфіку їх правового становища у випадку залучення до сфери кримінального судочинства.
Будь-яка форма діяльності супроводжується певним рівнем і характером спілкування її учасників, який базується на загальних закономірностях людського спілкування [1, 11]. До того ж поведінка кожної людини визначається головними мотиваційними лініями особи, але будь-яка конкретна діяльність реалізує ситуативний, тобто такий, що виникає за цих конкретних обставин, мотив. Інтереси покладаються в основу мотивації діяльності, визначають її цілі, а також цінності і орієнтації, притаманні певній особистості, групі осіб, професії. При цьому спрацьовують усі закономірності етики (від грец. ethika, ethos — звичай) як філософської науки про мораль [2, 422-423], що визначає і опосередковує певні суспільні відносини, зв’язки людей. Як суспільний інститут, що виконує функцію регулятора поведінки людини, форма суспільної свідомості, сукупність принципів, правил, норм, якими люди керуються у своїй поведінці [3, 225], мораль виступає критерієм оцінки допустимості дій кожного юриста.
Етичні принципи визначають моральний характер установлених законом процесуальних дій і відносин усіх учасників кримінального судочинства. У судовій практиці віддзеркалюються такі реалії, як звичаї і традиції народу, життєвий досвід суддів, прокурорів, адвокатів, їх внутрішні переконання про добро і справедливість, моральні обов’язки і відповідальність. З правосуддям завжди були пов’язані уявлення про високі принципи моралі: справедливість, правду, гуманізм [4, 177–180]. Саме вони, разом із загальною процесуальною культурою, здатні справляти виховний морально-психологічний вплив на громадян [5, 71].
Право не в змозі ідеально врегулювати суспільні відносини, внаслідок чого йому призначено завжди дещо відставати від норм моральних — первинного «регулятора» поведінки індивіда в суспільстві. Мораль є насамперед різновидом соціальних норм, що регулюють відносини людей, їх поведінку в суспільстві. Ці норми, приписуючи той або інший спосіб дії, ґрунтуються на відповідних їм критеріях оцінки поведінки. Для норм моралі, що закладені в кримінально-процесуальний закон, таким критерієм є уявлення про справедливість.

Олег ПОПОВЧЕНКО отримати повну версію статті