МАЙНО СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ ТА УМОВИ ЙОГО ПРОДАЖУ

МАРИНА БАШТА,
приватний нотаріус Ямпільського районного нотаріального округу Вінницької області
МАЙНО СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ ТА УМОВИ ЙОГО ПРОДАЖУ
Одним з актуальних питань, що постають на сьогоднішній день у практичній діяльності нотаріуса, є питання правомірності відчуження споживчими товариствами належного їм майна.
Як мені вбачається, суть проблематики цього питання становлять три фактори:
1) визначення власника майна споживчого товариства під час продажу такого майна;
2) власне сама можливість або неможливість відчуження майна споживчого товариства;
3) легітимна процедура проведення продажу майна споживчого товариства (далі — СТ).
Спробуємо поступово розкрити кожен з них.
І. Право громадян нашої держави на об’єднання закріплено та гарантовано ст. 36 Конституції України.
Відносини громадян у сфері об’єднання в підприємства і організації споживчої кооперації урегульовано головним чином Законом України від 10.04.1992 № 2265-XII «Про споживчу кооперацію», Законом України від 10.07.2003 № 1087-IV «Про кооперацію», Законом СРСР від 26.05.1988 № 8998-11 «Про кооперацію в СРСР», постановами Ради Центральної спілки споживчих товариств України (далі — Укоопспілки).
Так, Закон України «Про споживчу кооперацію» у ст. 5 установив, що споживче товариство — самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об’єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.
Тобто, насамперед, споживче товариство являє собою об’єднання громадян, які вирішили діяти спільно, щоб результат їх діяльності поліпшував їхнє економічне і соціальне становище. Таким чином, головним завданням СТ як організаційного утворення зацікавлених громадян і метою його господарської діяльності має бути саме реалізація і захист економічних і соціальних інтересів громадян — своїх учасників, у тому числі при відчуженні майна СТ.
Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону статут СТ приймають загальні збори членів споживчого товариства. У статуті такого товариства визначаються: порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов’язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживче товариство визнається юридичною особою, вважається створеним і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.
Як юридична особа з моменту державної реєстрації СТ набуває цивільної правоздатності як здатності мати такі ж цивільні права та обов’язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України)), та цивільної дієздатності як здатності діями свої органів, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України), або у випадках, встановлених законом, через своїх учасників (ч. 2 ст. 92 ЦК України), набувати для себе цивільних прав і самостійно здійснювати їх, створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Саме наявністю в СТ як юридичної особи самостійної цивільно-правової відповідальності обумовлена ще одна з його невід’ємних ознак як юридичної особи, а саме наявність відокремленого майна. Це означає, що майно СТ як юридичної особи повинно бути відокремлене від майна його членів, від майна держави і від майна інших суб’єктів цивільних відносин, адже як юридична особа, тобто повноправний суб’єкт цивільних відносин, СТ відповідає за своїми зобов’язаннями лише належним йому на праві власності майном

МАРИНА БАШТА отримати повну версію статті