Лист Державної реєстраційної служби України «Щодо надання роз’яснення стосовно порядку засвідчення копій документів», Лист Державної реєстраційної служби України від 14.01.2013 № 08­06­15­13 «Щодо питань, пов’язаних з видачею свідоцтва про право власності наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді», Лист Державної реєстраційної служби України від 22.01.2013 № 23­06­15­13 «Щодо державної реєстрації права спільної власності на нерухоме майно» Лист Державної реєстраційної служби України від 09.01.2013 № 404­06­15­13 «Щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно», Лист Державної реєстраційної служби України «Щодо надання роз’яснення з питань видачі сертифіката на право на земельну частку (пай)», Лист Державної реєстраційної служби України від 14.01.2013 № 07­06­15­13 «Щодо державної реєстрації прав на підставі документів, за якими перехід права власності на нерухоме майно розпочався», Лист Державної реєстраційної служби України від 08.01.2013 № 401­06­15­13 «Щодо надання довідок про наявність/відсутність нерухомого майна, належного на праві власності особі, при взятті її на квартирний облік», Лист Державної реєстраційної служби України «Щодо надання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», Лист Державної реєстраційної служби України від 03.01.2013 № 395­06­15­13 «Щодо звільнення від сплати державного мита під час проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, які виникли та зареєстровані відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013», Лист Державної реєстраційної служби України «Щодо видачі дублікатів втрачених або зіпсованих документів», Лист Державної реєстраційної служби України «Щодо надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав»

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 14.01.2013 р. № 08-06-15-13
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо питань, пов’язаних з видачею свідоцтв про право власності наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді
Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно питань, пов’язаних з видачею свідоцтв про право власності наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, просить довести до відома органів державної реєстрації прав і органів приватизації наступну інформацію.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним із документів, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав, є свідоцтво про право власності, видане органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді.
У зв’язку з цим зазначаємо, що відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі — приватизація) — це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до статті 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Враховуючи наведене, у разі приватизації об’єктів державного та комунального житлового фонду документом, що підтверджує виникнення прав на такі об’єкти, є свідоцтво про право власності, видане відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», яке і є підставою для проведення державної реєстрації права власності на приватизований об’єкт нерухомого майна в органах державної реєстрації прав за заявою власника чи уповноваженої особи.
Перший заступник Голови І. І. Завальна

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 22.01.2013 р. № 23-06-15-13
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо державної реєстрації права спільної власності на нерухоме майно
Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно проведення державної реєстрації права спільної власності на нерухоме майно просить довести до відома органів державної реєстрації прав наступну інформацію.
Згідно з частинами першою та другою статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
При цьому, відповідно до статей 356 та 368 вказаного Кодексу власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Частинами сьомою та чотирнадцятою статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі державна реєстрація прав) проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв’язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав), установлюються відповідно до законодавства.
Наказом Міністерства юстиції від 17.04.2012 № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов’язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстрованим в Міністерстві юстиції 20.04. 2012 за № 590/20903, затверджено форму заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), додатка до заяв та вимоги до заповнення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Слід відмітити, що законодавство у сфері державної реєстрації прав та програмне забезпечення Державного реєстру прав дозволяє отримувати заяви як від усіх співвласників одночасно, так і від кожного із співвласників окремо, крім випадків проведення державної реєстрації права спільної часткової власності з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності.
Тобто, якщо частка співвласника у спільній власності визначена, то такий співвласник має право подати як самостійно заяву про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності, так і спільно з іншими співвласниками заяву про державну реєстрацію прав щодо спільної власності.
У випадку, коли співвласником подається заява про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності, державна реєстрація прав проводиться виключно щодо відповідної частки, тобто запис до Державного реєстру прав вноситься щодо частки у праві спільної часткової власності. При цьому така державна реєстрація прав може бути проведена і з відкриттям розділу Державного реєстру прав на об’єкт нерухомого майна, що перебуває у спільній власності. В подальшому, при проведенні державної реєстрації прав за заявами інших співвласників такого об’єкта нерухомого майна, новий розділ Державного реєстру прав не відкривається, а до існуючого розділу вносяться записи щодо інших часток у праві спільної часткової власності.
В іншому випадку, коли заява про державну реєстрації прав подається щодо спільної власності в цілому, така державна реєстрація прав може бути проведена як за заявою, поданою усіма співвласниками, тобто з заповненням додатку встановленої форми, так і за заявою, поданою уповноваженою особою таких співвласників (у тому числі такою уповноваженою особою може бути один із співвласників).
Звертаємо увагу, що в результаті розгляду заяв про державну реєстрацію прав як щодо частки у праві спільної власності, так і щодо спільної власності в цілому надається один примірник витягу з Державного реєстру прав, а також у випадках, передбачених Законом, один примірник свідоцтва про право власності на нерухоме майно. При цьому, справляється один платіж як щодо державного мита, так і щодо надання витягу з Державного реєстру прав.
Звісно ж, що у випадку подання кожним із співвласників окремої заяви про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності справляння державного мита, а також плати за надання витягу з Державного реєстру прав здійснюватиметься кожним із таких співвласників об’єкта нерухомого майна, що подає заяву.
Голова Державної
реєстраційної служби України Л. В. Єфименко

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 09.01.2013 р. № 404-06-15-13
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно
Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно просить довести до відома органів державної реєстрації прав та нотаріусів наступну інформацію.
Загальний порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав) визначений частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон).
Так, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
• прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав, реєстрація заяви;
• встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
• прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
• внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав);
• видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
• надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з частиною першою статті 19 державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.
Перелік випадків, за наявності яких видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав, визначено статтею 18 Закону.
Тобто Законом передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності.
Особливості державної реєстрації прав на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно визначається Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі — Порядок), пунктом 42 якого передбачено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі — державний реєстратор) у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 16 Порядку державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення.
Відповідно до пункту 35 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі — Порядок ведення), державний реєстратор за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень оформляє свідоцтво про право власності на нерухоме майно, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.
З аналізу наведених норм Закону, Порядку та Порядку ведення вбачається, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі документів, визначених у статті 19 Закону, у тому числі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке оформлює за результатом розгляду заяви та доданих до неї документів, тобто перед прийняттям відповідного рішення.
При цьому відповідно до статті 26 Закону та пункту 16 Порядку ведення на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та/або вносить записи до Державного реєстру прав, а не видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Звісно ж, що для споживача реєстраційних послуг, тобто власника нерухомого майна, результатом проведення відповідних реєстраційних дій державним реєстратором є видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження, що і знайшло своє відображення у підпунктах 5 та 6 частини першої статті 15 Закону.
Перший заступник Голови І. І. Завальна

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо надання роз’яснення з питань видачі сертифіката на право
на земельну частку (пай)
Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно питань, пов’язаних з видачею сертифіката на право на земельну частку (пай) та реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) просить довести до відома органів державної реєстрації прав наступну інформацію.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Водночас земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частини перші статей 79 та 791 Земельного кодексу України відповідно).
На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.
Отже, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об’єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Також пунктом 5 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Відповідно до абзацу першого розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» громадяни — власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.
Пунктом 2 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119, встановлено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).
Перший заступник Голови І. І. Завальна

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 14.01.2013 р. № 07-06-15-13
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо державної реєстрації прав на підставі документів, за якими перехід права власності на нерухоме майно розпочався
Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав) на підставі документів, за якими перехід права власності на нерухоме майно розпочався, проте відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2013 року, не завершена процедура його оформлення чи реєстрації, просить довести до відома органів державної реєстрації прав та нотаріусів наступну інформацію.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб’єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (стаття 19 Закону).
В період встановлення нової системи державної реєстрації прав відповідно до Закону така реєстрація буде проводитись на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, видані чи оформлені до 01 січня 2013 року.
Проте можуть мати місце випадки, коли після видачі чи оформлення документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, державну реєстрацію прав (оформлення документів чи проставляння «відміток») на підставі них не було проведено згідно з вимогами законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а на сьогодні вже відсутні як нормативне врегулювання таких процедур, так і повноваження у відповідних суб’єктів.
За таких обставин, коли перехід права власності на нерухоме майно відбувся, проте за результатом такого переходу державну реєстрацію прав (оформлення документів чи проставляння «відміток») не проведено, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно.
Прикладами описаної вище ситуації можуть слугувати наступні випадки.
1. Відповідно до Цивільного кодексу України (далі — ЦК) (у редакції до 01 січня 2013 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частини третя та четверта статті 334 ЦК).
У свою чергу, статтею 182 ЦК передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Так, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі — Прикінцеві положення Закону) до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
За таких умов договір купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідчений та державну реєстрацію якого проведено до 01 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав).
2. Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Статтею 1299 ЦК встановлено, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Так, як зазначалося вище відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
За таких умов свідоцтво про право на спадщину, видане до 01 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
3. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (далі — Кодекс) (у редакції
до 01 січня 2013 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
При набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки чи свідоцтва про право на спадщину державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.
На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.
Відповідно до пункту 14 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (втратив чинність з 01 січня 2013 року), у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину вносяться відомості до розділу 3 Поземельної книги «Земельна ділянка. Права власності, постійного користування». Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку.
Відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводилась територіальними органами земельних ресурсів.
За таких умов державний акт про право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку, зробленою нотаріусом, та цивільно-правовий договір або свідоцтво про право на спадщину, на підставі яких відбувся такий перехід до 01 січня 2013 року, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
4. Згідно зі статтею 128 Кодексу у разі продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
Відповідно до статті 125 Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При цьому Законом України від 05 березня 2009 року № 1066 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок» передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до пункту 136 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (втратив чинність з 01 січня 2013 року), під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація державного акта або договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
Враховуючи наведене та норми пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону, договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений відповідно до статті 128 Кодексу, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
5. Відповідно до частини п’ятої статті 126 Кодексу (у редакції до 01 січня 2013 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.
Під час набуття права оренди на земельну ділянку на підставі договору відчуження права оренди землі первинний договір оренди землі, право оренди на яку відчужується, додається до договору відчуження права оренди землі в кожному такому разі відчуження.
На договорі оренди земельної ділянки орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно робить відмітку про перехід права оренди земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Також нормами статті 20 вказаного Закону (у редакції до 01 січня 2013 року) визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Відповідно до пункту 136 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 (втратив чинність з 01 січня 2013 року), під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація державного акта або договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
Враховуючи пункт 3 розділу II Прикінцевих положень Закону, договір оренди земельної ділянки, укладений відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі», є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Перший заступник Голови І. І. Завальна

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 08.01.2013 р. № 401-06-15-13
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо надання довідок про наявність/відсутність нерухомого майна, належного на праві власності особі, при взятті її на квартирний облік
Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно надання довідок про наявність/відсутність нерухомого майна, належного на праві власності особі, при взятті її на квартирний облік просить довести до відома органів державної реєстрації прав та органів, що ведуть облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, наступну інформацію.
Відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української РСР (далі — Кодекс) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п’яти років з моменту погіршення житлових умов (стаття 35 Кодексу).
Порядок проведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання, визначений у Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.84 № 470 (далі — Правила).
Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням — також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.
Нормами пункту 18 Правил визначений перелік документів, які подаються до органів місцевого самоврядування за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації за місцем їх роботи.
При цьому можуть мати місце випадки, коли органи, що ведуть облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в переліку документів, необхідних для взяття на квартирний облік, зазначають додатково довідку, яка підтверджує наявність/відсутність об’єктів нерухомого майна, належних на праві власності заявникові.
Слід зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав) містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід’ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Відповідно до статті 28 Закону інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.
Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на підставі письмового запиту мають право отримувати суд, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.
Тобто перелік форм надання інформації з Державного реєстру прав є вичерпним та відповідно відсутня можливість надання будь-яких інших документів з вказаного реєстру.
Крім цього, законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено використання державним реєстратором прав на нерухоме майно відомостей, що містяться у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі іпотек (далі — Реєстри), у тому числі у разі надходження запитів від органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Тобто з 01 січня 2013 року відомості про права на нерухоме майно та їх обтяження надаються державним реєстратором з Державного реєстру прав. У разі відсутності у ньому запитуваної інформації відповідні відомості будуть надані з Реєстрів за наявності у них запитуваної інформації.
Також зазначаємо, що відповідно до частини сьомої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» суб’єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб’єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління.
Суб’єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні документи або інформацію без участі суб’єкта звернення, у тому числі шляхом прямого доступу до інформаційних систем або баз даних інших суб’єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління (частина восьма статті 9 вищевказаного Закону).
Отже, у випадку необхідності одержання інформації щодо наявності/відсутності об’єктів нерухомого майна, що належать на праві власності особі, яка подала заяву про взяття на квартирний облік, органам, уповноваженим на взяття до такого обліку, слід звертатися до органів державної реєстрації прав за отриманням інформаційної довідки з Державного реєстру прав.
Перший заступник Голови І. І. Завальна

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо надання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно
Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно надання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав) просить довести до відома органів державної реєстрації прав та органів державної влади, наступну інформацію.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що інформація з Державного реєстру прав надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки. Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на підставі письмового запиту мають право отримувати суд, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 16 вказаного Закону форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв’язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру прав, установлюються відповідно до законодавства.
Надання інформації з Державного реєстру прав, у тому числі у формі інформаційної довідки, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (далі — Порядок).
Так, відповідно до пункту 7 Порядку для отримання інформації з Державного реєстру прав особа, зазначена у статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», подає органові державної реєстрації прав заяву (запит), форму та вимоги до заповнення якої (якого) встановлює Мін’юст.
Наказом Міністерства юстиції від 17.04.2012 № 595/5 «Про впорядкування відносин, пов’язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстрованим в Міністерстві юстиції 20.04.2012 за № 590/20903, затверджено форми та вимоги до заповнення заяв (запитів) у сфері державної реєстрації прав.
Враховуючи наведене законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено порядок отримання інформації з Державного реєстру прав, у тому числі й в частині подання заяв (запитів) встановленої форми.
У свою чергу, пунктом 9 Порядку встановлено, що під час подання заяви (запиту) заявник пред’являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу. При цьому документом, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є службове посвідчення.
Таким чином, у разі подання запиту встановленої форми на отримання інформації з Державного реєстру прав особисто запитувач пред’являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу. У разі подання такого запиту шляхом його надіслання органові державної реєстрації прав супровідний лист оформлюється на бланку встановленої форми відповідно до вимог законодавства із зазначенням законних підстав для отримання інформації.
Перший заступник Голови І. І. Завальна

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 03.01.2013 р. № 395-06-15-13
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо звільнення від сплати державного мита під час проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, які виникли та зареєстровані відповідно
до законодавства, яке діяло до 01.01.2013
Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно звільнення від сплати державного мита під час проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав), які виникли та зареєстровані відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013, просить довести до відома органів державної реєстрації прав і нотаріусів наступну інформацію.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Так, до 1 січня 2013 року державна реєстрація:
• права власності та права користування (сервітут) на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об’єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводилася реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно;
• права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводилася територіальними органами земельних ресурсів;
• правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна проводилася нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України (пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі — Закон № 1878)).
Водночас, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1878 визначено, що фізичні та юридичні особи звільняються від сплати державного мита під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до проведення державної реєстрації прав у порядку, визначеному Законом.
Таким чином, фізичні і юридичні особи звільняються від сплати державного мита за проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані уповноваженими суб’єктами, зокрема підприємствами бюро технічної інвентаризації, органами земельних ресурсів, відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.2013.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо видачі дублікатів втрачених або зіпсованих документів
Державна реєстраційна служба у зв’язку із численними зверненнями стосовно видачі дублікатів втрачених або зіпсування документів просить довести до відома органів державної реєстрації прав та нотаріусів наступну інформацію.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про інформацію» документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Слід констатувати, що чітке визначення терміну «дублікат» в чинному законодавстві відсутнє, проте з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал. Тобто, дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин.
За загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа, лише суб’єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат. При цьому, втрата чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого відповідний суб’єкт видавав документ, не є підставою для відмови у видачі дубліката документа. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб’єктом, який видав такий документ, це ліквідація (припинення діяльності) такого суб’єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб’єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву).
Наприклад, при вчиненні нотаріальної дії з нерухомим майном, нотаріус видає або посвідчує відповідні документи, зокрема договір купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна, свідоцтво про право власності у спільному майні подружжя, свідоцтво про право на спадщину.
Статтею 53 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.
Із запровадженням з 01січня 2013 року в Україні системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться, зокрема органами державної реєстрації прав – структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції (стаття 6).
Згідно із підпунктом 6 частини другої статті 9 вказаного Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно у випадках, встановлених Законом, видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Звертаємо увагу, що повноваженнями з видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та, відповідно, його дубліката державні реєстратори прав на нерухоме майно наділені починаючи з 01 січня 2013 року.
До 01 січня 2013 року оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності проводилось, зокрема органами місцевого самоврядування відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року №7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445, яке втратило чинність з 01 січня 2013 року.
Припинення повноважень органів місцевого самоврядування щодо оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно не є наслідком припинення вцілому діяльності таких органів, а тому, у випадку втрати чи зіпсування такого свідоцтва, видачу його дубліката здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.
При цьому, оскільки норма, якою органам місцевого самоврядування рекомендувалося проводити видачу свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна на спеціальних бланках, зразок та опис яких затверджується Міністерством юстиції, а саме абзац третій пункту 6 наказу Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року №7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», зареєстрований в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445, втратила чинність з 01 січня 2013 року, видача дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно здійснюється без використання відповідного спеціального бланка.
Перший заступник Голови І. І. Завальна

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
Начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
Щодо надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав
Державна реєстраційна служба у зв’язку з численними зверненнями стосовно отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав) під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі — державна реєстрація прав) просить довести до відома органів державної реєстрації прав наступну інформацію.
За загальним порядком проведення державної реєстрації прав, визначеним частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон), за результатом такої реєстрації надається витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до пункту 21 Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі — Порядок), орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про державну реєстрацію видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові витяг з Державного реєстру прав разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав, одним із способів, зазначених у заяві про державну реєстрацію.
При цьому, слід відмітити, що програмне забезпечення Державного реєстру прав передбачає можливість формування витягів, які містять різний обсяг відомостей з Державного реєстру прав залежно від суб’єктів, яким вони надаються, а також підстав для їх видачі.
Так, згідно з пунктом 48 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, у Державному реєстрі прав передбачено формування, зокрема витягу, який надається власнику нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам); витяг, який надається в процедурі державної реєст­рації прав; витяг, який надається в процедурі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Водночас виключно витяг, який надається власнику нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам), містить інформацію про державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, наявну у розділі Державного реєстру прав, відкритому на такий об’єкт, на дату та час його формування.
Тобто, такий витяг міститиме інформацію про право власності на нерухоме майно, у тому числі відомості щодо усіх співвласників із зазначенням їх часток у праві спільної часткової власності, відомості про наявні інші речові права, обтяження речових прав, зокрема перенесені з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Враховуючи наведене, під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно слід формувати витяг з Державного реєстру прав, який надається власнику нерухомого майна.
У випадку проведення державної реєстрації інших речових прав на нерухоме майно, обтяжень речових прав на нерухоме майно слід формувати витяг, який надається в процедурі державної реєстрації прав.
Перший заступник Голови І. І. Завальна

отримати повну версію статті