ЗНЯТТЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА
ОЛЬГА ГРИБАНОВА,
приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу
ЗНЯТТЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі — Закон № 1952), зі змінами до нього, нотаріус є спеціальним суб’єтом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1952 державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.
Отже, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться саме тим нотаріусом, яким вчинена така дія.
Аналізуючи вищевказані норми Закону № 1952, можна зробити висновки, що державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться нотаріусами у таких випадках:
під час вчинення певної нотаріальної дії, пов’язаної з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, якщо реєстрацію такого права власності було проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, до створення Державного реєстру прав власності та їх обтяжень;
у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Згідно з п. 9 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Згідно зі ст. 461 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону № 1952, у якій йдеться про засади державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав є публічною та проводиться органом державної реєстрації прав.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Нотаріус не входить до цієї системи органів державної реєстрації, але в силу свого статусу спеціального суб’єкта (у випадках вчинення ним нотаріальної дії з нерухомим майном) реєструє права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, якщо нотаріус не вчиняє нотаріальну дію щодо об’єктів нерухомого майна, то він не виступає спеціальним суб’єктом державної реєстрації прав та обтяжень під час їх виникнення чи припинення.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав може бути відмовлено, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов’язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень. Це загальне правило, але є виключення, які зазначені в цьому ж пункті, —до них відносяться випадки, встановлені ч. 9 ст. 15 цього Закону: «Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії».
Увага
XЗавантажити статтю можуть тільки зареєстровані користувачі!