ЗНЯТТЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА

ОЛЬГА ГРИБАНОВА,
приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу
ЗНЯТТЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі — Закон № 1952), зі змінами до нього, нотаріус є спеціальним суб’єтом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1952 державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.
Отже, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться саме тим нотаріусом, яким вчинена така дія.
Аналізуючи вищевказані норми Закону № 1952, можна зробити висновки, що державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться нотаріусами у таких випадках:
під час вчинення певної нотаріальної дії, пов’язаної з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, якщо реєстрацію такого права власності було проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, до створення Державного реєстру прав власності та їх обтяжень;
у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Згідно з п. 9 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Згідно зі ст. 461 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону № 1952, у якій йдеться про засади державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав є публічною та проводиться органом державної реєстрації прав.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Нотаріус не входить до цієї системи органів державної реєстрації, але в силу свого статусу спеціального суб’єкта (у випадках вчинення ним нотаріальної дії з нерухомим майном) реєструє права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, якщо нотаріус не вчиняє нотаріальну дію щодо об’єктів нерухомого майна, то він не виступає спеціальним суб’єктом державної реєст­рації прав та обтяжень під час їх виникнення чи припинення.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав може бути відмовлено, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов’язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень. Це загальне правило, але є виключення, які зазначені в цьому ж пункті, —до них відносяться випадки, встановлені ч. 9 ст. 15 цього Закону: «Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії».

Ольга ГРИБАНОВА отримати повну версію статті