ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПІСЛЯ РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ

ІРИНА ЖИЛІНКОВА,
доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», член-кореспондент Національної академії правових наук
ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПІСЛЯ РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ
І. Правовий зв’язок, що виникає між подружжям за час шлюбу, є міцним та довготривалим. Він існує протягом усього часу існування шлюбу як факту юридичної дійсності. При цьому не має значення, які саме відносини склалися між подружжям в реальному житті, чи існує між ними любов, повага, взаємна підтримка та розуміння, чи ні. Може статися, що дружина та чоловік не проживають разом кілька років і навіть не спілкуються між собою, проте юридичний зв’язок зберігає свою силу. Більше того, навіть у разі розірвання шлюбу між колишнім вже подружжям можуть зберігатися права та обов’язки щодо надання взаємного утримання (ст. 76 СК) або управління спільним майном (ст. 68 СК).
Хоча випадки звернення колишнього подружжя з вимогою про надання утримання не є типовими, питання про розпорядження спільним майном після розірвання шлюбу виникає часто. Так чи інакше за час шлюбу дружина та чоловік набувають речі, укладають різноманітні правочини, стають зобов’язаними особами за договорами, укладеними в інтересах сім’ї. Найкраще розірвання шлюбу пов’язати з припиненням майнової єдності подружжя, тобто поділом спільного майна. В цьому разі колишній чоловік та дружна стають вільними в повному розумінні слова. Вони не обтяжені майновою спільністю на майбутнє і не повинні координувати свої дії в майновій сфері.
Якщо ж шлюб було розірвано, а майно не поділено, то виникають правовідносини колишнього подружжя. Основне правило щодо правового режиму подружнього майна після розірвання шлюбу визначається в ч. 1 ст. 68 СК, п. 44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Воно полягає в тому, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Це означає, що таке майно залишається спільним незалежно від того, скільки часу спливло після розірвання шлюбу. Якщо сторони за час шлюбу набули житловий будинок, квартиру, автомобіль, інше рухоме та нерухоме майно, то ці речі зберігатимуть режим спільного майна й після розірвання шлюбу. Кожна річ, набута після розірвання шлюбу, не буде вже мати режиму спільного майна й належатиме кожному з подружжя окремо.
Колишнє подружжя може здійснити поділ майна, набутого за час шлюбу, в будь-який час після його розірвання. Принцип застосування позовної давності до вимог про поділ подружнього майна визначається залежно від часу, коли один із подружжя дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. На основі цього сформульовано два правила.
Перше правило говорить, що до вимог про поділ майна подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано, позовна давність не застосовується. Це означає, що кожен з подружжя може звернутися до суду з вимогою про поділ майна в будь-який час, незалежно від того, коли він дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Це правило спрямоване на підвищення можливості судового захисту майнових прав та інтересів подружжя.
Згідно з другим правилом після розірвання шлюбу вимога про поділ майна може бути заявлена протягом позовної давності строком у три роки. При цьому цей строк обчислюється не від дня розірвання шлюбу, а від дня, коли один із співвласників (колишній з подружжя) дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Наприклад, сторони не здійснили поділ подружнього майна в період шлюбу або під час його розірвання. Після припинення шлюбу вони за взаємною згодою користувалися набутим за час шлюбу майном. Однак після спливу п’яти років колишня дружина дізналася, що співвласник майна (колишній чоловік) продав спільне майно без її згоди. З дня, коли вона дізналася про порушення свого права власності й починається обчислення строку позовної давності.
Слід також зазначити, що

Ірина ЖИЛІНКОВА отримати повну версію статті