ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ЗАСТАВИ

НАТАЛІЯ САУТЕНКО,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу
ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ЗАСТАВИ
1. Загальне правило щодо звернення стягнення законодавчо закріплено як можливість звернення стягнення, що надається на підставі рішення суду. Інше може бути встановлено законом або договором.
Звернення стягнення на заставлене майно може відбуватися як в примусовому порядку (в порядку, встановленому законом), так і в позасудовому, з урахуванням особливостей щодо типу майна та домовленості учасників правовідносин. Залежно від типу майна питання звернення стягнення регулюються Законом України «Про іпотеку» та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
2. Примусовий порядок звернення стягнення на заставлене майно полягає у можливості заставодержателя реалізувати це право шляхом подання позову до суду або звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
2.1. Звернення стягнення на заставлене майно на підставі рішення суду виконується шляхом проведення у рамках ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» судовим виконавцем реалізації майна на публічних торгах. Стаття 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає змогу суду визначитися з іншим способом продажу, ніж на публічних торгах, а щодо майна, переданого в іпотеку, судове рішення може встановлювати також застосування процедури (передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку») продажу майна іпотекодержателем від свого імені.
Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки й належить державному, або комунальному підприємству, або підприємству, більше 50% акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється виключно на підставі рішення суду.
Продаж предмета іпотеки, що є об’єктом права державної чи комунальної власності, здійснюється з урахуванням вимог законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва».
2.2. Ще одним способом примусового звернення стягнення є вчинення виконавчого напису нотаріусом. Регламентує порядок учинення виконавчого напису Закон України «Про нотаріат». Виконавчий напис може бути вчинено лише тоді, коли подані документи підтверджують безспірність заборгованості, а також за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами, організаціями — не більше одного року (ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Згідно з п. 1 Переліку документів (за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів може бути стягнуто заборгованість за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють дату прострочення виконання зобов’язання.
Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Невизначеність на законодавчому рівні з тим, які саме документи підтверджують безспірність заборгованості боржника, дає можливість затягувати процедуру звернення стягнення та переведення відносин у площину оскарження законності вчинення виконавчого напису, тобто визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Наталія Саутенко отримати повну версію статті