Звернення до народного депутата України Мірошниченка Ю.Р. «Щодо проекту Закону України «Про державне мито» № 65683

Верховна Рада України
народному депутату України
Мірошніченку Ю. Р.

ЩОДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
«ПРО ДЕРЖАВНЕ МИТО» № 6568
22 червня 2010 року Вами як народним депутатом України внесено проект Закону України «Про державне мито» № 6568.
Нотаріальна громадськість ознайомилася із зазначеним законопроектом і вважає за необхідне висловити такі пропозиції.
Як вбачається з пояснювальної записки, «законопроект розроблено з метою законодавчого удосконалення врегулювання питання визначення розміру державного мита, порядку його сплати і звільнення від сплати та забезпечення покриття витрат державного або іншого органу у зв’язку з його діяльністю». Зазначено також, що «державне мито — це плата за дії (послуги) уповноважених органів, що стягується з метою покриття витрат, які виникають у зв’язку з цим».
Отже, державне мито має компенсаційний характер і використовується на покриття витрат. Це твердження є обґрунтованим і цілком справедливим для державних нотаріальних контор, які утримуються за рахунок державного бюджету України.
Стосовно приватних нотаріусів таке твердження неприйнятне, оскільки в цьому випадку державне мито не виконує компенсаційної функції, яка є метою його запровадження.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про нотаріат» за вчинення нотаріальних дій приватний нотаріус отримує плату за домовленістю. Водночас, відповідно до Указу Президента України від 10.07.1998 р. № 762/98 розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. Отже, сьогодні згідно з чинним законодавством державні нотаріуси стягують державне мито, а приватні — плату за вчинення нотаріальної дії в розмірі, не меншому за ставку державного мита.
Таким чином, держава компенсує витрати на утримання державного нотаріуса шляхом стягнення державного мита на рахунок бюджету, а приватні нотаріуси компенсують свої витрати за рахунок отриманої плати за вчинення нотаріальної дії. При цьому приватні нотаріуси не стягують державне мито і жодних коштів на своє утримання з бюджету не отримують. Більше того, вони є платниками податків та зборів до бюджету та численних фондів як самозайняті особи.
Сьогодні паралельно і збалансовано функціонують дві системи: державний та приватний нотаріат. Громадяни мають право вільного вибору нотаріуса (державного чи приватного, повноваження яких рівні) за своїм бажанням без значної різниці в сумі оплати за його послуги.
У разі прийняття Закону в запропонованій редакції ситуація докорінно зміниться. За вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами громадянину доведеться сплачувати державне мито (відповідно до ст. 3 проекту Закону України «Про державне мито») і плату за вчинення нотаріальної дії (відповідно до ст. 31 Закону України «Про нотаріат»). Державне мито сплачується до відповідного бюджету, а приватний нотаріус отримає окрему плату за вчинення нотаріальної дії. Усі свої витрати приватний нотаріус компенсує за рахунок отриманої плати. Виникає питання: чиї витрати в цьому випадку компенсує державне мито, яке стягуватиме приватний нотаріус? Адже держава не витрачає коштів на утримання приватного нотаріуса, але має бажання отримувати компенсацію за не понесені нею витрати.
Разом з тим прийняття такого закону спричинить необґрунтовані додаткові витрати громадян України, а приватних і державних нотаріусів поставить у нерівне становище. Оскільки приватний нотаріус повинен стягнути державне мито і отримати плату в розмірі, який не може бути меншим за мито, вартість нотаріальних дій приватних нотаріусів стане вдвічі більшою, ніж у державного нотаріуса. Очевидно, що це призведе до зменшення кількості звернень громадян до приватних нотаріусів, значного збільшення черг до державного нотаріуса та збільшення витрат громадян України. Також це зведе нанівець усі досягнення у сфері регулювання діяльності нотаріату, напрацьовані останніми роками: повернуться нічні черги до держнотконтор, зросте напруга в суспільстві, значно збільшиться кількість скарг.
Крім того, матимуть місце негативні бюджетні наслідки. Адже приватні нотаріуси фактично фінансують діяльність ДП «Інформ’юст», який веде всі реєстри; утримують кожен по декілька працівників і несуть витрати на оплату їх праці та, відповідно, усіх податків та зборів; сплачують 15 % податку з усіх своїх доходів; формують бюджет Пенсійного фонду України. Натомість, державні нотаріальні контори не є платниками податків. Жодної іншої плати, крім державного мита, від їх діяльності бюджет не має. Відтак, зменшення кількості звернень до приватних нотаріусів призведе до значного зменшення надходжень до бюджету.
Виникнуть і технічні незручності для громадян при зверненні до приватного нотаріуса. Відповідно до ст. 5 законопроекту державне мито сплачується через установи банків чи відділення зв’язку. Багато приватних нотаріусів за зверненням громадян працюють у вихідні та святкові дні. Режим роботи банків, відділень зв’язку і нотаріусів не співпадає. Відтак, нотаріус не зможе вчинити нотаріальні дії у вихідні та неробочі дні, оскільки в ці дні немає можливості сплатити державне мито. Це призведе до необґрунтованого обмеження прав громадян, унеможливить вчинення невідкладних нотаріальних дій і, як результат, збільшить кількість скарг на дії нотаріуса. У цілому прийняття законопроекту значно погіршить рівень забезпечення громадян нотаріальними послугами і буде кроком назад.
Варто зауважити, що окремі положення законопроекту не відповідають чинному законодавству. Так, у п. 7 ч. 1 ст. 3 законопроекту зазначено, що «державне мито справляється за операції, що здійснюються на товарних біржах з продажу об’єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина». Водночас, Законом України «Про товарну біржу» передбачено, що «не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія».
Ураховуючи наведене, вважаємо, що проект Закону України «Про державне мито» № 6568 потребує доопрацювання, зокрема, чіткого виокремлення суб’єкта справляння державного мита на виконання головного призначення та мети стягнення державного мита — покриття витрат держави, які виникають у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій саме державними нотаріусами.

З повагою,
Голова Секції нотаріусів,
Член правління
Асоціації правників України Володимир Марченко

25 червня 2010 року

отримати повну версію статті