ЗАЯВИ ТА СЛУЖБОВІ ВІДМІТКИ НОТАРІУСА

АНДРІЙ АСАУЛЮК,
приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу
ЗАЯВИ ТА СЛУЖБОВІ ВІДМІТКИ НОТАРІУСА
Одним з питань, яке постійно виникає в роботі нотаріусів при посвідченні правочинів, є заяви та службові відмітки на правочинах, зокрема на договорах.
Як показує практика, в цьому питанні нотаріуси допускають найбільше помилок і неточностей. Іноді службові відмітки до договорів зовсім відсутні.
Нормативним актом, що регулює це питання, донедавна була Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Інструкція), яка втратила чинність 07.03.2012. З цієї дати набув чинності Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Порядок, Порядок вчинення нотаріальних дій), затверджений наказом Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5.
Але Порядок (як і раніше Інструкція) лише частково регулює це питання та не охоплює в повному обсязі всіх питань, тому більшість службових відміток робиться відповідно до установленої нотаріальної практики.
І. ЗАЯВИ ДО ДОГОВОРІВ
1. Порядок вчинення нотаріальних дій перед¬бачає необхідність лише однієї заяви до договорів, а саме: подання особою заяви про те, що вона є неодруженою (удова, удівець), зміст якої доводиться до відома іншої сторони правочину (пп. 4.6 п. 4 глави 1 розділу ІІ Порядку).
Практика показує, що нотаріуси в такому простому питанні припускають багато помилок: хтось реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів, хтось засвідчує справжність підпису заявника (неодруженого чи удівця), хтось не доводить зміст заяви до відома іншої сторони, хтось проставляє на підписі нотаріуса після службової відмітки печатку.
Донедавна, а саме до 01.01.2011, таку заяву нотаріус спочатку викладав на примірнику договору, що зберігається у справах нотаріуса, згодом (після затвердження Правил ведення нотаріального діловодства) — на окремому аркуші, який підшивався до примірника договору, що зберігається у справах нотаріуса. З набранням чинності новими Правилами ведення нотаріального діловодства (з 01.01.2011) така заява викладається на окремому аркуші
Заява включає в себе заяву особи про те, що вона є неодруженою (удова, удівець), та заяву іншої сторони договору про те, що їй відомо зміст заяви особи, яка є неодруженою. Після цієї заяви робиться службова відмітка нотаріуса (про яку буде зазначено нижче).
Як Інструкцією, так і Порядком передбачено (що не завжди виконується нотаріусами) необхідність відображення наявності цих заяв у тексті відповідного договору.
Слід зазначити про суттєву відмінність цього положення Інструкції та Порядку. Так, в Інструкції було передбачено, що, по-перше, така заява подається нотаріусу, і вже нотаріус доводить зміст цієї заяви до відома іншої сторони, та по-друге, в ній зазначається лише, що в особи немає чоловіка або дружини (удова, удівець). Наразі Порядком не передбачено, що заява подається нотаріусу — нотаріус лише доводить зміст поданої заяви до відома іншої сторони правочину, а передбачено, що особою в цій заяві зазначається, що майно, яке є предметом правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріуси і раніше, як правило, зазначали про це в тексті таких заяв, але лише зараз це положення знайшло відображення в Порядку. Можна також зазначити в тексті цієї заяви, що майно є особистою приватною власністю.
Окремо слід зазначити про подання цієї заяви особою, яка діє на підставі довіреності. Інструкцією (п. 45) було передбачено, що заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення договору через представника — від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні договору подавати від його імені відповідні заяви. Які це «відповідні заяви», не зазначалось. Зараз Порядком чітко передбачено, що в разі вчинення правочину через представника така заява може бути подана представником лише в разі, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності. Тому при посвідченні довіреностей слід уникати незрозумілих формулювань на кшталт «подавати заяви про мій сімейний стан», «подавати заяви про те, що я не одружений», а чітко зазначати про право представника подавати заяву про належність довірителю майна на праві особистої приватної власності. Як приклад можна навести таке формулювання: «подавати від мого імені заяви про те, що зазначене майно не є спільною сумісною власністю та належить мені на праві особистої приватної власності».
Існує позиція, що немає потреби подавати такі заяви покупцями відповідного майна. Вважаю таку позицію хибною, оскільки грошові кошти є особливим видом майна (ст. 192 Цивільного кодексу України розміщена у главі 13, що має назву «Речі. Майно»), і на них також поширюється режим спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 Сімейного кодексу України, далі — СК). Тому таку заяву доцільно відбирати і від покупців (осіб, що розпоряджаються грошовими коштами).
У практиці нотаріусів мають місце ситуації, не обумовлені Порядком. Наприклад, коли відчужуване майно є спільною сумісною власністю відчужувача з колишнім з подружжя, від якого витребувано згоду на розпорядження майном, а відчужувач на момент відчуження у шлюбі не перебуває. На мою думку, якщо нотаріусу подана заява про згоду на відчуження майна від колишнього з подружжя, то в цьому випадку подання заяви про те, що майно, яке є предметом правочину, не є спільною сумісною власністю, не є необхідним.

Андрій АСАУЛЮК отримати повну версію статті