ЗАПОВІТ У НОТАРІАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ

Ганна КОСЕНКО,
Центр аналітичних досліджень
з питань права та безпеки «ЮКОН»,
м. Харків
ЗАПОВІТ У НОТАРІАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ
Спадкове право було відоме ще за римських часів, а сьогодні воно є особливо актуальним, оскільки оформленням спадщини незабаром будуть займатися не тільки державні, а й приватні нотаріуси України.
Пропонуємо розглянути заповіт взагалі та закцентувати увагу на важливих моментах з огляду на те, що нотаріуси, тепер вже й приватні, будуть не тільки посвідчувати заповіти, але й приймати їх для оформлення спадщини.
Поняття заповіту
Чинним Цивільним кодексом України (далі — ЦК України) закріплено два види спадкування: за заповітом та за законом.
За своєю юридичною природою заповіт — це односторонній правочин (ст. 202 ЦК України), щодо якого встановлено обов’язкове нотаріальне посвідчення (статті 1247, 1249 ЦК України). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (заповіт подружжя) — п. 3 ст. 202 ЦК України. Заповіт має відповідати загальним вимогам чинності правочину, що вказані в ЦК України.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт здійснюється особисто. Законом не допускається вчинення заповіту через представника. Заповіт може зробити особа з повною цивільною дієздатністю.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач може зробити заповіт з умовами відповідно до ст. 1242 ЦК України.
Новелами цивільного законодавства є секретний заповіт та заповіт подружжя.
Відповідно до ст. 1249 ЦК України заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі така особа не може одержати право на спадкування. Виняток становлять особи, що мають право на обов’язкову частку в спадщині.
Право на обов’язкову частку в спадщині
Хоча заповідач має право на свій розсуд заповідати майно будь-яким особам, будь-яким чином визначити частки спадкоємців, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка) — ст. 1241 ЦК України.
До обов’язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Якщо в заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку в спадщині, встановлено будь-які обмеження та обтяження, то вони є дійсними лише стосовно тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.
В окремих випадках розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом.
Нотаріуси та посадові особи,
які мають право посвідчувати заповіти
Посвідчення заповіту покладається на нотаріусів та посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії.
Заповіти мають бути посвідчені з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» та інших нормативно-правових актів. Заповіти можуть бути посвідчені:

Ганна КОСЕНКО отримати повну версію статті