ЗАМІНА НАБУВАЧА ЗА ДОГОВОРОМ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ), АБО ЯК РЕАЛІЗУВАТИ НА ПРАКТИЦІ СТАТТЮ 752 ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

ОЛЕНА ЧУЄВА,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України
ЗАМІНА НАБУВАЧА ЗА ДОГОВОРОМ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ), АБО ЯК РЕАЛІЗУВАТИ НА ПРАКТИЦІ СТАТТЮ 752 ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду), що регламентовано ст. 752 Цивільного кодексу України (далі — ЦК Украї­ни), в нотаріальній практиці трапляється не часто. Але якщо з такою проблемою звертаються особи, нотаріус зобов’язаний вчинити певні дії. У чому ж полягають дії нотаріуса в такому випадку та який правочин з цих підстав посвідчується? Метою цієї статті і є вивчення порядку реалізації на практиці норми ЦК України, що регулює такі питання.
Відомо, що ст. 752 ЦК України передбачено, що в разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.
Підставою неможливості виконання зобов’язань за договором довічного утримання (догляду) може бути виїзд набувача на постійне місце проживання в інший населений пункт або навіть державу, відсутність матеріального забезпечення у набувача тощо.
Такі події можуть спонукати набувача звернутися до нотаріуса з метою посвідчення відповідного правочину. Що ж це буде за правочин?
На думку моїх колег, слід порекомендувати розірвати раніше укладений договір довічного утримання (догляду) та укласти новий з новим набувачем. Але враховуючи той факт, що воля сторін не направлена на такі юридичні дії, спробуємо розібратися, як допомогти вирішити це питання.
Перш за все, нотаріусу слід звернути увагу на те, що заміна набувача за договором довічного утримання (догляду) у такому випадку можлива лише в разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача з підстав, що мають істотне значення. До речі, слід зазначити, що така заміна можлива лише щодо фізичної особи-набувача, і якщо набувачем за договором виступає юридична особа, то це правило не працює.
У зв’язку з цим постає перше питання: чи зобов’язаний нотаріус перевірити факт наявності підстав, що мають істотне значення, щодо неможливості виконання відповідного договору? І якщо так, то які документи він повинен витребувати для підтвердження цього факту?
Аналізуючи норми чинного ЦК України, можна дійти висновку, що законодавець віддав на розсуд сторін формування своїх правовідносин щодо визначення умов договору. Це твердження ґрунтується на ст. 6 ЦК України. Отже, якщо сторони заявляють, що такі підстави існують (тобто істотні підстави для зміни набувача за договором), нотаріус не вправі ставити під сумнів заяву сторін. Більше того, ні Закон України «Про нотаріат», ні Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не зобов’язує нотаріуса «вести розслідування»стосовно цього питання.
По-друге,

Олена Чуєва отримати повну версію статті