ЗАГАЛЬНІ ЗАВДАННЯ КОНСУЛІВ З ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, шеф-редактор науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса», член Академії нотаріату України
ЗАГАЛЬНІ ЗАВДАННЯ КОНСУЛІВ З ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Практика показує, що все більшої ваги набирає така функція консулів, як вчинення нотаріальних дій. Це пов’язано перш за все з розширенням взаєморозуміння між державами та їх прагненням надати своїм громадянам більше можливостей для реалізації прав та захисту своїх інтересів на державному рівні.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України.
Дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном є постійно діючими установами України, основним завданням яких є представництво України в державі перебування та підтримання офіційних міждержавних відносин, захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб за кордоном.
Статус, завдання та функції дипломатичного представництва України за кордоном визначаються Законом України «Про дипломатичну службу», Положенням про дипломатичне представництво України за кордоном, що затверджене Розпорядженням Президента України.
Статус, завдання та функції консульської установи України за кордоном визначаються Законом України «Про дипломатичну службу» та Консульським статутом, який затверджено Указом Президента України.
Згідно зі ст. 2 Консульського статуту України терміни мають таке значення:
• «консульські установи» — генеральні консульства, консульства, віце-консульства та консульські агентства;
• «консул» — генеральний консул, консул, віце-консул або консульський агент, який є главою консульської установи;
• «консульська посадова особа» — будь-яка особа, включаючи главу консульської установи, якій доручено виконання консульських функцій (генеральний консул, консул, віце-консул, консульський агент і секретар консульської установи), а також особа, прикомандирована до консульської установи для підготовки до служби в консульських установах (стажист);
• «консульський службовець» — будь-яка особа, зайнята в консульській установі виконанням адміністративних або технічних функцій чи обов’язків по обслуговуванню консульської установи;
• «консульський округ» — район, відведений консульській установі для виконання консульських функцій.
• Згідно зі ст. 1 Закону України «Про дипло­матичну службу» терміни вживаються у такому значенні:
• дипломатична служба України — це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;
• дипломатичний працівник — державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг;
• працівники дипломатичної служби — дипломатичні працівники та адміністративно-технічні працівники системи органів дипломатичної служби;
• закордонні дипломатичні установи Украї­ни — дипломатичні представництва та консульські установи України в інших державах, представництва при міжнародних організаціях.
Згідно з п. 2 Положення про дипломатичне представництво України за кордоном дипломатичне представництво України є постійно діючою установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.
Дипломатичне представництво України за дорученням Міністра закордонних справ може виконувати консульські функції.
Загальні завдання консулів з вчинення нотаріальних дій можна знайти у міжнародних договорах, консульських статутах, інших нормативних актах, але теоретичні засади такої діяльності закладені саме у змісті нотаріальної функції.
Специфіка вчинення конкретних нотаріальних дій консульськими установами в основному диктується вимогами, які передбачені для вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Сучасний поділ міжнародного права на право публічне і приватне дає підстави вважати, що консульська функція з вчинення нотаріальних дій належить до міжнародного публічного права. Сама посада консула, до якого може звернутися будь-яка особа, включаючи громадян країни, яка його акредитувала, говорить про її публічний характер.
До основних документів, які регламентують діяльність консульських установ України за кордоном, необхідно віднести міжнародні конвенції, дво- та багатосторонні договори, а також нормативні акти, які прийняті повноважними органами України і регламентують права громадян України та обов’язки і права публічних інституцій України, що діють за межами України.
Консул вчиняє нотаріальні дії, передбачені законодавством України. Порядок вчинення нотаріальних дій консулом визначається Законом України «Про нотаріат», Консульським статутом України, Положенням про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, яке затверджується Міністерством юстиції України і Міністерством закордонних справ України, а також іншими актами вітчизняного законодавства.
При вчиненні нотаріальних дій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких беруть участь Україна і держава перебування, застосовуються норми іноземного права.
Основним міжнародним нормативним актом, який визначає статус консульської установи, є Віденська конвенція про консульські зносини, підписана у Відні 24.04.1963 (далі — Віденська конвенція). Ця конвенція ратифікована багатьма країнами світу, її учасницею є й Україна, тому її положення у багатьох двосторонніх договорах в основному конкретизуються виходячи з характеру відносин між країнами.
Звернемо увагу на ст. 5 Віденської конвенції, у якій розкриваються функції консульської установи.
До консульських функцій, зокрема, віднесені:
f) виконання обов’язків нотаріуса, реєстратора актів цивільного стану та інших подібних обов’язків, а також виконання деяких функцій адміністративного характеру за умови, що в цьому випадку ніщо не суперечить законам і правилам держави перебування;
j) передача судових і несудових документів чи виконання судових доручень або ж доручень по зняттю свідчень для судів держави, що представляється, відповідно до діючих міжнародних угод або, за відсутності таких угод, у будь-якому іншому порядку, що не суперечить законам і правилам держави перебування;
l) надання допомоги суднам та літакам і їх екіпажу, прийняття заяв щодо плавання суден, огляд і оформлення суднових документів та, без збитку для прав влади держави перебування, розслідування будь-яких подій, що мали місце у дорозі, та вирішення будь-яких спорів між капітаном, командним складом та матросами, оскільки це передбачається законами та правилами держави, що представляється.
Пункт «l» Віденської конвенції спрямований на надання консулу значних повноважень, хоча у таких випадках може вчинятися лише одна нота­ріальна дія — морський протест. Члени екіпажу та інші особи командного складу вправі також скласти заяви, на яких консул може засвідчити справжність підпису та передати цей документ до державної установи, що ним представляється, або до судових органів цієї держави. Така заява надалі може служити доказом у суді, й саме таке забезпечення доказів може здійснити консул України.
У пункті «f» має місце пряма вказівка стосовно вчинення консулами нотаріальних функцій, які не повинні суперечити законодавству держави перебування консульської установи.
Звернемо увагу на те, що у Віденській конвенції не йдеться про конкретні нотаріальні дії, тому це питання обов’язково має узгоджуватися при укладенні двосторонніх консульських конвенцій між країнами. Однак слід відзначити, що у деяких міжнародних договорах жодного посилання на вчинення консулами нотаріальних проваджень не існує. Наприклад, у Консульській конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученим Королівством Великобританії і Північної Ірландії вчинення консулами нотаріальних дій не згадується, незважаючи на те, що Віденська конвенція прямо передбачає вчинення таких дій.
Порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України визначається Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2004 за № 1649/10248, що розроблене відповідно до Закону України «Про нотаріат», Цивільного та Сімейного кодексів України, глави XI Консульського статуту України.
Вчинення нотаріальних дій покладається на консульських посадових осіб (далі — консул), які працюють в дипломатичних представництвах та консульських установах України.
Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України, перелічені в ст. 38 Закону України «Про нотаріат», а також в п. 1.3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України.
Отже, консулами вчиняються такі види нотаріальних дій:
• посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності та ін.), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;
• вживаються заходи до охорони спадкового майна;
• видаються свідоцтва про право на спадщину;
• видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;
• засвідчується вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
• засвідчується справжність підпису на документах;
• засвідчується справжність електронного цифрового підпису на електронних документах (за наявності технічної можливості роботи з електронними документами);
• засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
• посвідчується факт, що фізична особа є живою;
• посвідчується факт перебування фізичної особи в певному місці;
• посвідчується тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці;
• посвідчується час пред’явлення документів;
• приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
• вчиняються виконавчі написи;
• вчиняються морські протести;
• видаються дублікати посвідчених ними документів;
• приймаються на зберігання документи.
Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консулами.
Такий значний за обсягом і змістом перелік вчинюваних консулами нотаріальних дій потребує відповідного уточнення й доповнення компетенції консула.
Консули у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Мініст­рів України, а на території Республіки Крим, крім того, — законодавством Республіки Крим; наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, наказами Мініс­терства закордонних справ України та іншими нормативно-правовими актами.
Розглянемо загальні правила вчинення нотаріальних дій консулами України.
Статті 44–53 Консульського статуту присвячені порядку вчинення консулами нотаріальних дій. Так, ст. 45 Консульського статуту встановлено, що нотаріальні дії вчиняються у приміщенні консульської установи України, але в окремих випадках нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеною установою. Положення є аналогічним до діяльності нотаріусів України, але відрізняється за формою такого обмеження. Стаття 41 Закону України «Про нотаріат» конкретизує, у яких випадках нотаріуси можуть вчиняти нотаріальні дії поза робочим приміщенням. В окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися в приміщення, зазначене у ч. 1 ст. 41 цього Закону, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.
При вчиненні нотаріальних дій консули в установленому порядку та в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Консули зобов’язані додержувати таємниць нотаріальних дій та відомостей, одержаних ними у зв’язку з їх учиненням. Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких учинялися нотаріальні дії. На письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури, органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що перебувають у їх провадженні. Обов’язок додержання таємниці здійснюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків.
У ч. 2 ст. 48 Консульського статуту встановлено обов’язок консула роз’яснювати громадянам України їх права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій з тим, щоб юридична необізнаність та інші подібні обставини не могли бути використані їм на шкоду.
Консули зобов’язані здійснювати свої професійні обов’язки відповідно до Консульського статуту України, Закону України «Про нота­ріат», сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв’язку з учиненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» консул вправі витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості і (або) документи повинні бути подані в строк, указаний консулом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Ненадання відомостей або документів на вимогу консула є підставою для відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.
На прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, консули мають право складати проекти правочинів і заяв, виготовляти копії (фотокопії) документів та витягів з них, а також давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій.
Чинним законодавством консулу можуть бути надані й інші права.
Консули засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій (фотокопій) не заборонено законом.
Вірність копії (фотокопії) документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена консулом, нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи та скріплена печаткою відповідного органу.
Однак у Положенні про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України немає вказівок щодо повноважень консула засвідчувати вірність копій документів, виданих органами країни перебування консула чи іншої іноземної держави. Консули не засвідчують копії з іноземних офіційних документів, оскільки такими повноваженнями володіють відповідні органи країни перебування. Це загальне правило, з якого є винятки:
• консул і, відповідно, нотаріус мають право робити копії з легалізованих документів;
• дозволяється також робити копії та витяги з іноземних офіційних документів, які не потребують легалізації.
Зрозуміло, що ці документи мають бути пере­кладені українською мовою.
Консульські установи посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Консули зобов’язані роз’яснити сторонам зміст і значення поданих ними проектів правочинів і перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваних правочинів вимогам закону і дійсним намірам сторін.
Статтею 102 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав. Дії для забезпечення доказів провадяться відповідно до цивільного процесуального законодавства України. Отже, консули мають вживати заходів для забезпечення доказів, оскільки подібним за змістом є й положення ст. 28 Консульського статуту, за яким консул виконує доручення слідчих або судових органів України щодо громадян України, якщо це не заборонено законами держави перебування. Зазначені доручення виконуються з додержанням процесуального законодавства України.
Нотаріуси уповноважені вчиняти таку нотаріальну дію, як акт про морський протест; консул України в цьому випадку виконує декілька функцій, які можна назвати посвідченням консулами безспірних фактів.
Так, згідно зі ст. 75 Консульського статуту консул у разі необхідності видає капітанові судна свідоцтво, у якому зазначаються час прибуття й відплиття судна, день явки капітана в консульську установу, порт призначення, кількість пасажирів, а також кількість, вид і місце призначення вантажу. У цьому випадку таке свідоцтво буде безспірним доказом, який підтверджуватиме відповідні юридичні факти.
За ст. 77 Консульського статуту консулові України надані повноваження затримати готове до виходу в море судно або вимагати відплиття його раніше наміченого капітаном строку, навіть до закінчення вантажно-розвантажувальних операцій.
Нотаріальне діловодство в консульських установах ведеться державною мовою України. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй консулом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі.
Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, яку вона знає.
Говорячи про переклад і засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, необхідно звернути увагу на особливості вчинення нотаріальних дій щодо перекладу документів з однієї мови на іншу. Отже, виділяються такі випадки:

Володимир МАРЧЕНКО отримати повну версію статті