ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТРОКУ (ТЕРМІНУ) ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

ВАСИЛЬ КРАТ,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТРОКУ (ТЕРМІНУ) ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
І. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СТРОКУ (ТЕРМІНУ) ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Строк (термін) виконання — це певний період (момент) у часі, коли повинно бути виконано зобов’язання. Строк (термін) виконання зобов’язання — це складова частина належного виконання. За умови, що певні дії вчинені боржником (іншою особою) у належний строк (термін) і прийняті кредитором (уповноваженою ним особою), таке виконання буде належним.
Дотримання вимоги щодо строку (терміну) має важливе значення для належного виконання зобов’язання. Оскільки правовим наслідком невиконання зобов’язання у визначений строк (термін) може бути прострочення як кредитора, так і боржника.
У зв’язку з тим, що строки (терміни) виконання зобов’язання є різновидом цивільно-правових строків (термінів), на них у повній мірі поширюються відповідні вимоги встановлення, перебігу, спливу (статті 251–255 Цивільного кодексу України ). Внаслідок цього строк може визначатися роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, а термін — календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Строк (термін) виконання зобов’язання по своїй суті відображає певну часову характеристику виконання зобов’язання. Причому таке відображення відбувається через використання не тільки формулювання «строк (термін) виконання зобов’язання» (ст. 530 ЦК України), але й інших слів та словосполучень. Зокрема, «негайно повідомити» (ч. 1 ст. 690 ЦК), «негайно задовольнити вимогу» (ч. 2 ст. 709 ЦК), «вноситься щомісячно» (ч. 5 ст. 762 ЦК), «за першою вимогою» (абз. 1 ч. 2 ст. 977 ЦК).
Значення строку (терміну) виконання не зводиться лише до складової принципу належного виконання. Воно впливає на застосування інших конструкцій, які пов’язані з виконанням зобов’язання. Наприклад, строк обігу сертифікатів участі має відповідати строку виконання зобов’язань за договорами про іпотечний кредит, що реформовані в іпотечні активи, та строку відчуження іпотечних активів (ч. 8 ст. 24 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»).
Окрім цього, при порушенні зобов’язання строк (термін) виконання може зумовлювати визначення, зокрема:
а) ціни товару. Зокрема, згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 691 ЦК якщо продавець прострочив виконання обов’язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи зі співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, — на день, визначений відповідно до ст. 530 ЦК;
б) дати порушення зобов’язання для обчислення трьох процентів річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції.
Наприклад, ВГСУ вказав, що відмовляючи у задоволенні позову, суди послалися на те, що оскільки сторонами не узгоджено строк оплати товару, і позивач не виставив відповідачу вимогу про його оплату у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, то для відповідача не настав строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару.
Проте ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки погодженим сторонами у видатковій накладній умовам вчиненої ними господарської операції, у тому числі щодо строку оплати товару.
Встановлення наведених обставин дасть можливість встановити дату, з якої відповідач є таким, що прострочив, і, як наслідок, застосувати до нього передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов’язання за весь час прострочення .
Строк виконання зобов’язання необхідно відрізняти від строку договору . У правозастосовчій практиці ці поняття іноді ототожнюються. Наприклад, Державна податкова адміністрація України вказала, що дострокове припинення договору оперативного лізингу (оренди) у разі передбачення в договорі обставин, за наявності яких договір припиняється достроково, та за умови їх настання прирівнюється до закінчення дії лізингового договору (статті 530, 531, 651 ЦК України) .
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК). Тобто строк договору — це період у часі, протягом якого сторони можуть здійснити права та виконати обов’язки, які виникли внаслідок укладення цього договору. Причому на підставі договору може виникати як одне, так і кілька зобов’язань, кожне з яких може мати власні строки виконання. Недотримання строку договору зазвичай не зумовлює настання негативних наслідків. Навпаки, порушення строку виконання призводить до такого негативного результату, як прострочення.
Як правило, строк (термін) виконання зобов’язання не належить до істотних умов договору.
Зокрема, ВГСУ зауважив, що не є такими, які заслуговують на увагу, доводи скаржника про те, що вказаний договір є неукладеним внаслідок не встановлення у ньому строків поставки.
Вказані у ч. 3 ст. 180 ГК України умови погоджені сторонами; відповідачем не надано доказів, що ним при укладенні договору заявлено про необхідність досягнення згоди щодо певного строку поставки; договір підписано відповідачем без протоколу розбіжностей.
Відповідач, в силу ст. 530 ЦК України, мав право вимагати від позивача поставити товар у будь-який час, а позивач мав право виконати таке зобов’язання у будь-який час, враховуючи невизначеність такого строку умовами договору. Однак, відповідні обставини не свідчать про неукладеність вищезазначеного договору .
Разом з тим, окремими законодавчими актами строк віднесений до істотних умов договору. Наприклад, згідно з:
• абз. 4 ч. 2 ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» істотною умовою договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом є термін перевезення;
• абз. 5 ч. 2 ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» істотною умовою договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом є час навантаження і розвантаження;
• абз. 15 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» істотною умовою договору транспортного експедирування є строк (термін) виконання договору;
• абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотною умовою договору лізингу є строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу).
Відсутність вказівки в договорі про закупівлю, транспортного експедирування, перевезення вантажу автомобільним транспортом, лізингу строку (терміну) виконання зобов’язання зумовлюватиме його неукладеність.
ІІ. ВИДИ СТРОКІВ (ТЕРМІНІВ) ВИКОНАННЯ

Василь КРАТ отримати повну версію статті